Глава 4 Командна гра

  Тварюка для кам'яної істоти, пересувалася на диво швидко та граційно неначе вона була справжнім живим створінням, а не створена з мармуру та оживлена за допомогою магії. Пару разів Драгомір ледве не потрапив під її лапи й лише його спритність допомогами йому уникнути лап чи пащі цієї кішечки та обстріл Рево з Кріною. Остання зависла майже над самою головою цього створіння із самих глибин пекла і методично випускала із долонь розряди електричних блискавок які майже не завдавали шкоди кам'яній істоті.

    Мармурова кішка зробила величезний стрибок в бік та здійнявши хвилі піску які розлетілися у всі боки під її лапами, розвернулася до них, напів присів та почала швидко відкривати та закривати свою пащу. Зі сторони було таке враження, неначе вона чимось вдавилася і саме зараз намагалася позбутися подразника в горлі чи шлунку. 

    Те що виринуло із її пащеки на зовні та впало на пісок, не було шерстю чи блювотинням. Це була грудка із величезних червоподібних істот які розповзлися в різні боки та здійняв до гори свої передні частини, почали водити їми з боку в бік. Чорні кінці розійшлися на чотири частини й у повітрі рознісся гул схожий чимось на звуки які створюю вантажний потяг при швидкій їзді. Істоти були довжиною приблизно п'ять метрів та теж були створені із чорного мармуру і їх кількість сягала приблизно двадцять створінь.

    - Та щоб мене українською булавою по макітрі огріли! - вигукнув Драгомір, спочатку задкуючи від цих створіть, а потім розвернувся та дав такого спринтерського бігу, що і сам Диявол не наздогнав би. - Треба вимагати надбавку до заробітної плати чи шукати іншу роботу. Я не наймався бути винищувачем кам'яних глистів якоїсь задрипаної кам'яної кішки. Сподіваюсь бліх в неї немає! 

    У вусі почувся гучний сміх Рево. Виявляється він це в голос сказав та розсмішив пілота військово транспортера. Ну хоч комусь тут весело.

    Рево здійняв транспортер ще трішки вище та привів у дію двох роботів, швидко пройшовшись по кнопках клавіатури бортового комп'ютера. Ті ожив, загуділи гідравлікою та вилетіли у відчинений люк.

    - Кріна, допоможи Драгоміру, а я з роботами займуся цією сранью з дупи самого Всесвіту.

   В цей саме час, кам'яні глисти прийшли в рух. Більшість з них пірнули в пісок неначе у воду, здійняв догори бризки піску, а інші зазміїлися по поверхні швидко просуваючись вперед та наздоганяючи втікача який біг у бік великої купи каміння. Уламків якоїсь великої будівлі.

   Кріна зробила напівоберт над головою статуї та швидко працюючи крилами, попрямувала на допомогу члену тепер вже їхньої команди. Її мордочка виражала захоплення бійкою, а з середини горла назовні виривалися ледь чуткі звуки задоволеного муркотіння.

  Драгомір озирнувся назад та вилаявся. Глистяри наздоганяли й більшість з них, зникли під піском. А це означало, що вони не тільки вміють пересуватися під ним так же швидко як на поверхні, а й те, що з'являться неочікувано та не відомо з якого боку чи взагалі попереду нього. Одне лише втішало. Йому на допомогу спішила Кріна і це хоч трішки, але давало перевагу в бою. Прикриття з повітря завжди доречне, коли ти зіштовхнувся з ворогом який має перевагу сили у кількості.

  Кріна знизилася на кілька метрів та почала вести прицільний вогонь. На цей раз вона використовувала кульові блискавки й вони подіяли на істот із каменю. Кожна куля влучаючи у голову противника, розривала її на шматки й мармурний глист відразу завмирав на місці. Через кілька хвилин всі цілі на поверхні були знищені. Але залишалися ті що було недосяжні для блискавок Кріни.

   Драгомір майже добрався до груди каміння, коли перша істота випірнула з піску та потрапила йому під ноги. Драгомір не встиг перескочити кам'яну перешкоду і перечепившись полетів вперед та впав на пісок, проорав його пару метрів. Але тут же вскочив на ноги та обернувся до ворога обличчям. Між кісточками середнього та безім'яного пальців, з'явилися довгі тонкі леза заточені з обох країв. Першого ж нападника він зустрів двома швидкими випадами. Леза розсікли мармур на три частини, неначе ніж масло. З під піску з'явилися ще три голови. Одна з них роззявилася і в бік Драгоміра полетіла зелено-помаранчева густа рідина. Він блискавично присів, одночасно завдаючи удару по тварі й смертоносна жижа пролетіла мимо своєї цілі.

  Рево з роботами піднялися на безпечну висоту та поливали статую кота з усієї зброї яку мали. Масивний прицільний вогонь, робив свою справу. Половина морди статуї, була зруйнована та мала вигляд неначе на шкірі раптово розквітли великі страшні виразки. Те саме було і з шиєю. Але довго так продовжуватися не могло. Рево вже використав майже половину енергії зброї військового транспортера. Роботи напевно теж. І якщо так буде продовжуватися ще з пів години, і статуя не буде знищена, то їм просто не буде чим її добити.

  Неподалік від місця сутички, в метрі над піском, раптово згустилося повітря та пішло хвилями. Неначе над пустелею, зависнув у повітрі, з'явився триметровий акваріум в якому хтось невидимою рукою каламутив прозору воду. Через кілька секунд це мариво зникло і замість нього з'явився пролом в інше місце. Темне та похмуре. І в тому похмурому місці йшов бій не на життя, а на смерть. 

   Рево перевів погляд на портал в той саме момент, коли з нього з'явилися троє бійців. По тому, що їх було лише троє та за спинами трійці, відразу зник прохід, він зрозумів, що там щось теж сталося. Всередині зародилося хвилювання, але швидко пройшло, коли через секунду з'явилася і сама відьма.