Глава 3. Статуї

  Феміда та інші, не чули, що відбувається зараз за межами храму, через те, що вони були зараз глибоко під храмом у підвальних приміщеннях та рухалися через тунель з метровими стінами та стелею. Тут навіть передавач не працював. Якісь не відомі впливи зовні глушили сигнал і в ефірі була повна тиша.

   Відьма йшла першою, поводячи зі сторони в сторону магічним посохом. Напівпрозорий кристал, ледь сяяв іскристим блакитним сяйвом. Це сяйво реагувало на присутність чужорідної магії яка була всюди. В кам'яних блоках стін, в полу та стелі й навіть саме повітря було насичене нею.

    Хтось тут добряче попрацював знімаючи магічні пастки древніх засновників цього храму і просто йшов далі. І цей хтось, був дуже сильно могутнім магом. Такої сили, відьма ще не зустрічала ні разу за все своє відьомське життя.

    В метрі від неї, йшли повільно інші. Вони не бачили так добре в темряві як відьма і тому увімкнули у своїх шоломах режим нічного бачення і тепер перед їх очима все було у чорно білому кольорі. Лише кристал відьми, сяяв яскравим білим подразником засліплюючи їх. Тому вони намагалися уникати його світла та дивитися лише у сіру пустоту коридора. Їх м'язи тіла були напружені до максимуму, а зорові та слухові датчики шолома уловлювали навіть тихе дихання інших членів команди. Вони були готові до всього і не дозволяли собі ні секунди на розслабленість. У стані розслабленості, воїн стає вразливою мішенню. У стані повної зібраності, майже не переможним противником який готовий до всього і його тіло - це єдиний суцільний механізм для вбивства.

   Але вони навіть уявлення не мали про те, з чим їм доведеться зіштовхнутися вже через кілька хвилин і що вся їх професійна підготовка виявиться марною перед грізним та безпощадним противником із самого пекла.

   Феміда з командою захисту та підтримки, вийшли до просторої зали та завмерли оглядаючись на всі боки. Зала мала круглу форму та вівтар посередині до якого вело кілька сходинок. Біля них стояли завмерлі в різних бойових позах чотири статуї зроблені із суцільного дорогоцінного каміння. А біля статуй лежали пошматовані тіла шістьох ялмезійців. 

  - А от і зниклі ялмезійці які прибули з перевіркою виникнення паранормального явища. - тихо промовив Фьюрі, розглядаючи порубані на частини тіла. - Їх неначе лазерним різаком пошматували.

  - Всім зберігати пильність та не розслаблятися. - промовив Рейбос. - Шибалбі та Фьюрі, пильнуйте вихід з зали. Юнор та Хануман, перевірте нішу за вівтарем. Те що їх вбило, може досі перебувати тут.

   Першою небезпеку відчула саме Феміда. Їй дуже не сподобалося те як лежали тіла мертвих ялмезійців та де саме. Також їй дуже не сподобалися самі статуї воїнів із суцільного діаманта. Їх було чотири й кожна стояла біля сходів ведучих до вівтаря так, щоб був між ними прохід для прибулих. Напруженість тіл та зброя на готові. Це говорило лише про те, що воїни готові для нанесення точного та швидкого удару по ворогу. І варто комусь стати між ними й…

     - Рейбос, Кінгстоунер, назад!

  Закричала відьма до двох воїнів які наблизилися до статуй та почали оглядати тіла загиблих. Але було запізно щось зробити. Саме в цей час, статуї ожили та напали. Кінгстоунер, так нічого і не встиг зрозуміти та нічого не відчув, коли бойова сокира діамантового воїна знесла його голову так легко, неначе сокира розсікла не броню, м'язи та кістки, а звичайну воскову фігуру. З відтятою головою тіло ще постояло кілька секунд, пальці рук розтислися випускаючи важкий вже не потрібний кулемет, а коліна ніг зігнулися і мертвий воїн впав на них, неначе згадав, що забув сьогодні помолитися та вирішив це зробити негайно прямо зараз. Рейбос був напоготові та встиг відреагувати й відскочити в сторону від статуй, здіймаючи свій кулемет і натискаючи на спускову кнопку. Кілька смертоносних зарядів вразили одну із цілей. Але не завдали їй ніякої шкоди, а просто зрикошетили у бік та мало не заділи саму відьму. Це все що встиг зробити командир групи захисту та підтримки, перед тим як його тіло прохромив кинутий спис. Зі стогоном він впав на коліна й інший діамантовий воїн мечем зніс йому голову.

  Фьюрі з Шибалбі, першими відкрили вогонь на ураження. Через секунду до них приєдналися і Хануман з Юнором. Їх шквальний прицільний вогонь не завдавав ніякої шкоди статуям, які розділилися та попрямували до стрільців повільною ходою. Феміда рятуючись від рикошетів, впала на підлогу та відкотилася в бік під захист квадратної форми колони. Сховавшись за нею, вона пару разів випустила з посоха енергетичні блискавки й переконавшись в тому, що вони теж не діють на статуй, припинила марнотратство дорогоцінної енергії.

  - Припиніть вогонь та відступайте до виходу. - прокричала вона. - Вам, що повилазило чи як? На них не діє енергія і вона рикошетить у всі боки! Ви хочете перестріляти друг-друга?

  Один із зарядів потрапив у протилежну від відьми колону та відбив здоровий шмат. По ній зазміїлися донизу тріщини й колона почала руйнуватися розвалюючись на очах. Зі стелі, під тиском плит, виділилася горизонтальна колона яка трималася на двох вертикальних колонах та тримала плити стелі. Почувся хруст і колона лопнув по середині, рухнула вниз з кількома плитами, похоронив під собою одну зі статуй.

    Зброя яку тримала статуя, відлетіла у бік відьми. Це був спис. Вона простягла руку та вхопила його. Над нею затріщала колона і стеля.

    Феміда не втрачаючи ні секунди на роздуми, рвонула у бік виходу із зали. І вчасно. В метрі від неї, з грюкотом впала плита, здійняв до гори хмари пилюки.