Частина 2 ЗРОСТАННЯ І СТАНОВЛЕННЯ

Охоронець? Батько не став би говорити про  безпеку, якби наді мною не висіло чогось, чого я не знала – усі навкруги берегли мої нерви та спокій. Чомусь згадалися казочки, які мені розповідав Мерлін на сон глядячи ще в глибокому дитинстві.  Щось про  особливого принца, що мав би на  Великому турнірі здолати  дракона й стати королем. Чи не я це раптом?  

Читаючи казки, я завжди намагалася уявити того, хто їх складав. Точно якийсь чародій на зразок нашого придворного чарівника Мерліна, що зачиниться у себе в темній вежі й пише, пише… Весь замок в  згортках його мемуарів. Каже, що цінні, буцімто історія, літописами зветься. Дівчатам-принцесам не треба вчити ту історію, а хлопцям – обов’язково до опрацювання з конспектуванням і виписуванням цитат.  Батько тренував мене, як хлопця. Дівчатам-принцесам не потрібні вчителі – у мене були, бойових мистецтв теж дівчат не  вчили – мене активно вчили. А тепер ще дракон в охорону, ручний песик лускатий. Оригінально.

Драго вилупився  рівно через десять днів, як мені примотали  яйце і я змушена була ходити скрізь, зігріваючи  дракончика теплом свого тіла. Це спочатку дратувало, потім бісило, а під кінець тижня мені навіть приємно стало, що я нещасному за маму буду. Спочатку відчула ворушіння крізь оболонку яйця, потім було лоскотно, далі почувся тріскіт і вже скоро малюк запищав. Яйце я відмотала від себе, але допомагати Драго вилізти з міцної шкаралупи не стала – не велено було Мерліном.

Він сам має вибратися. Ніколи не допомагай, коли не просять! Особливо дракону. Він має все робити сам. Допоможеш - тільки нашкодиш! Допомагати тобі – то його місія,  – не Мерилін то був би, аби по ходу не займався повчаннями.

— Як він попросить, коли не розуміє нашої мови? Малий, не вміє говорити! – обурювалась я. Даремно. Я, виявляється, могла його розуміти, і він мене також.  Ми спілкувалися телепатично. Лише ми, інші чули просто драконячий рик.

— Мерлін, це твої фокуси? – питала обережно. Той відкараскувався, але  посміхався у вуса, думав, я не бачу. Рідкісний жук!

Як тільки   Драго  з’явився у моєму житті, воно відтоді стало іншим, немов хто розфарбував  і додав багато світла, особливо з вогнем  був перебір. Спочатку дракончик був схожим на  котика чи то песика – грайливий, кумедний, ні на крок від мене не відходив, на руки ліз,  за їжу дресувався на раз. Його черговий черпак постійно був зі мною, бо невідомо, коли зголодніє. Як ситий - добрий і грайливий, коли ж злий - тікай, хто може. Так я невимушено навчилася кулінарити.

Коли я вкладалася в ліжко, Драго лягав поруч, ревно охороняючи мій сон. Сни  мої стали гарні та яскраві. Пізніше я довідалася від Мерліна, що Драго мені навіював цікаві приємні сни,  розважав, так би мовити, навіть уночі. Я рахувала кожен зуб, що вилізав у його великій пащеці, а він любив, коли я читала. Особливо подобалися казки про принцес, коли останніх притягали як жертв до печери дракона й лишали тому на сніданок чи обід, а дракон чи то з гуманності, чи то з далекоглядності не з’їдав, а приводив принцесу до свого барлогу, потім закохувався,  і жили вони разом довго та щасливо.

Я пам’ятаю, як Драго навчився вивергати з рота  вогонь. Коли це сталося вперше – згоріла клуня, тому ми помчали вправлятися вогнедишності до лісу. Ліс тушили  придворні пожежники два дні.

Коли Драго підріс, почав вчитися літати. Навчився. Далі почала вчитися літати я. На Драго. Незручно й боязко, бо драконяча луска гладенька й слизька. Мерлін придумав  щось на зразок сідла, і я перестала боятися.

Якщо так подумати, то я мало чого боялася, маючи за спиною Драго. Найбільші дві мої фобії – втратити тата або Драго. Я не того боялася, як виявилося. Неприємності розпочалися після  виступу на турнірі. Треба сказати, чудово виступила, навіть  з претензією на перший приз. Переможців не судять, але їм заздрять.  Зразу троє королів запропонували моєму тату, щоб  він уклав угоду на мій шлюб з їхніми доньками. І ціну за своїх дівчат висунули невеличку. Оце той момент, коли будь-яке шоу має завершитися. Як я, дівчина, могла одружитися з іншою дівчиною? Афера  століття тріщала по швах. Батько, само собою, відмовив. Усім трьом. А ті троє образилися,  об’єдналися й пішли на наше королівство війною. Одну армію Драго спалив своїм нищівним вогнем дощенту, але   для відновлення вогняного ресурсу потрібен був час, тому з другою і третьою арміями довелося битися нашій армії на чолі з татом.  Ми  перемогли, але  батька було поранено. Він безпомічно лежав на розкішному королівському ліжку, а життя догорало в його очах. Жоден з сотні лікарів, яких зібрали з усього королівства, не міг допомогти, хоча було видно, що старалися. Мерлін колотив чергову сироватку, але жодні його чарівні ліки не допомагали, бо спис, яким поранили батька, був просякнутий сильною отрутою.