8.

Rob Luie Steve. @burnmydraft · 27 серп. 2025

І якщо копнути навіть найтупішу статистику — ті сумовиті анкети, де людей питають: «Як часто ви заходите в соціальні мережі?» і «Чи відчуваєте ви дискомфорт, коли не можете одразу відреагувати на сповіщення?» — там спливає один і той самий факт: люди вже не «перевіряють» ці штуки, як колись перевіряли електронну пошту. Вони живуть у ритмі перевірки. Свайп став чимось на кшталт пульсу цивілізації. І цей пульс, якщо прислухатися, звучить підозріло схоже на обсесію.

#свайп #статистика #укртві #вониживуть

Виходило, що Ройт свідомо програє не людям, а шаблонному монтажу, скрипту, націленому на незміцнілі уми. Цей шар усвідомлення вже неможливо було комусь нормально пояснити: ані другові, з яким іноді випиваєш, ані жінці, з якою іноді снідаєш, ані колезі, з яким іноді обговорюєш новий серіал.

У якийсь момент він замислився про терапію. Спочатку не всерйоз. Так думають про вітаміни, купівлю тренажера чи курс масажів — не тому що вірять, а тому що доросла людина має періодично робити ментальні рухи в бік самопорятунку. Але особиста терапія вимагала однієї принизливої речі: назвати проблему вголос так, щоб вона прозвучала як проблема, а не як погано зрозуміла форма розбещеності.

З чим він туди піде?

— Вітаю, лікарю, у мене дорога квартира, але мене розʼїдає чуже світло на чужих балконах?

— Вітаю, лікарю, у мене нескучне життя, але мене позбавляють ерекції чужі чокери на чужих шиях?

— Вітаю, лікарю, у мене немає тривожності, просто світ почав надсилати забагато сповіщень без кнопки «відписатися»?

Все це звучало не як те, за що платять спеціалісту, а як те, за що тобі має бути трохи соромно вже на рецепції. Він не хотів сидіти навпроти живої людини в мʼякому кріслі й бачити в її професійно уважному обличчі відображення простої думки: «Ще один». Ще один чоловік, якого доконали не бідність, не втрата, не самотність, а бюджетний SMM.

Тому зі справжньою терапією він тягнув, обґрунтовано відкладав, як відкладають усе, що вимагає не грошей, а прямого визнання.

Ройт почав додавати до своїх запитів слово «анонімно». Спершу машинально, майже без надії — слово просто спливло на поверхню з якихось кумедних асоціативних рядів. Пошуковик став показувати вже не згенеровані нейромережами статті з Топ-10 неробочих способів повернути собі себе, а сайти з лаконічними обіцянками підтримки й телефонними номерами.

Кілька номерів повторювалися частіше за інші, ніби Інтернет, втомившись пояснювати, натякав на можливість просто подзвонити.