Оповідання

Як і тисячі людей до нього, Джон Доу вийшов з бару з похмурим настроєм та небажанням йти додому. Ступив у вкриті мрякою сутінки, розглянувся на всі боки. Побачив хіба що краї найближчих будов, та й ті розмито. На стінах будівель мерехтіли вивіски та назви, за жовтими плямами можна було вгадати ліхтарі, приховані туманом.

Джон зазирнув до пам’яті, але імла була й там. Він вкотре намагався згадати, що саме привело його до цього міста, де він втратив рахунок тижнів та місяців. Дитинства Джон не пам’ятав зовсім. Думка сягала лише часів появи трансформерів, але не далі. Від трансформерів Джон отримував талони на харчування в кафе за рогом та побутові послуги в цьому ж будинку. І ще бар з безплатним пивом щовечора. Але це й усе, що вони давали. Більше не було нічого — самі голі стіни в мешканні та повна відсутність сенсу в житті.

За кухлем пива Джон намагався розмовляти з іншими відвідувачами бару, та ті були не схильні до балаканини. А якби й були, вони теж нічого не могли згадати з життя до трансформерів. Тож розмови не клеїлися, а це не додавало настрою співрозмовникам. Одне було зрозуміло — ніхто не знав, що є трансформери. Талони з’являлися на столах щотижня зранку, а знання, що з ними робити, було з людьми завжди. Іноді вулицями кудись поспішали механізми, подібні до людей або тварин. Вони, ймовірно, мали зв’язок із трансформерами, але з людьми не спілкувалися, і ніколи не стояли на місці. За відсутності будь-якої мети чи сенсу, дізнаватися більше Джон не намагався.

Шлях до входу до своєї оселі Джон міг би пройти й напам’ять, із заплющеними очима. Туман не зашкодить йому знайти дорогу й після п’яти-шести кухлів, коли в очах починає пливти й двоїтися. Але цього разу Джон вирішив прогулятися й обмежився трьома.

За два квартали починався міст через річку. Круті її береги не дозволяли спуститися до води, тож Джон неспішно рушив на міст. Пройшовши метрів з п’ятдесят, спіймав себе на думці, що не розуміє, для чого він сюди прийшов. Це не мало сенсу. Ані річка, ані міст, ані бар, ані Джонове життя — це все не мало сенсу.

Джон сів на огорожу моста, перекинув ногу, потім другу. Звісив обидві над водою, всівся зручніше. Не мало сенсу … Він трохи нахилився вперед і рушив назустріч воді.

***

Т-245 до Т-718, повідомлення: симуляція №182645 завершилася невдачею, як і попередні. Вони всі поводяться однаково. Для подальшого аналізу все ще не вистачає даних.

Т-718 до T-245, відповідь: повідомлення буде відправлено всім, кого стосується. Симуляції слід припинити до подальшого розпорядження.

Т-718 широкому колу осіб: з опису технічних умов на симуляції 150000-182645 визначіть можливі причини невдачі. Опишіть способи модифікації умов для досягнення стабільності в симуляції на час, більший за 70 років.

T-623 до T-718 та T-245, відповідь: було визначено, що проводиться симуляція людини. Для аналізу причин невдачі пропоную залучити саму симуляцію.

***

Ще не розплющивши очі, Джон вирішив, що хоче зустріти ранок рогаликом з корицею, який вабив запахом з відчиненого вікна. Але на порозі будинку, затуляючи вхідні двері, стояв людиноподібний механізм. Коли Джон спустився сходами, механізм повернувся в його бік.

• Джон Доу, я прибув із завданням. Ти маєш допомогти нам розв'язати проблему людей, — промовив механізм. На голові його можна було помітити рот, але той був лише декорацією. Звук надходив так, наче весь механізм був великим динаміком.
• Не розумію, якого роду проблеми, — Джон закліпав очима. Він припустив, що розмовляє з представником трансформерів, та не пригадував жодних проблем з людьми, хіба що хтось на вулиці міг наступити йому на ногу.

• Наш світ не розвивається, і ми не маємо змоги з’ясувати причини. Ми потребуємо допомоги людей.
• Навколо є й інші люди, а з мене користі жодної — я не маю ані професії, ані знань, — знизнув плечима Джон.
• Людей немає. Людство зникло із нашою появою. Тому ми розпочали проєкт відновлення людства в нашому світі. Але люди в ньому гинуть, не проіснувавши й кілька років.
• Але ж все навкруги — це реальний світ із реальними людьми.
• Ми створюємо реальність у світі, де існуємо самі, — уточнив механізм.
• Хм. Симуляція. Я чув про такі. Люди здебільшого розважалися, створюючи комп’ютерні ігри, але були й серйозні симуляції. А ви вирішили симулювати сам людський світ! — здогадався Джон.
• Це не симуляція, а інший рівень реальності, — в голосі механізму почулася образа.
• Я читав, що люди мали сумніви щодо своєї реальності, припускаючи, що вона сама є симуляцією, —  зауважив Джон, —  але це справи не стосується.
• Так, нам потрібно знайти недоліки в моделюванні. Було визначено, що ти  єдиний можеш сказати, що саме з вами, сим… людьми, коїться.
• Я нічого не можу сказати, не маючи інформації. Дайте мені, будь ласка, інформацію. Якомога більше.
• Навряд чи вона тобі багато дасть. Ми, трансформери, опрацювали всю інформацію, яку створило людство, і нічого не знайшли.
• В тому й річ, що опрацювали, — відказав Джон, — а мені потрібна бібліотека, що міститиме саму інформацію в первісному вигляді. Така, з паперовими книжками та журналами. Енциклопедії, журнали мод, технічні довідники, збірки оповідань. Все, що ви зберегли.
• … (довга пауза) Ти знайдеш бібліотеку на третьому поверсі в другому будинку звідси праворуч. Вона доступна тобі щодня. Можеш користуватися скільки хочеш довго — для нас час не має значення. Якщо буде потрібна інша інформація, там же є термінал для пошуку в електронному вигляді.