Розділ 1. Витоки та перша Біблія

Духовний шлях розпочався ще в дитинстві, під крилом рідної бабусі, яка наповнювала моє серце любов'ю до Бога. Подарована нею перша дитяча Біблія стала початком великої духовної подорожі, а щоденний приклад її молитви заклав міцний  фундамент на майбутнє. Бабусина сестра працювала в церкві і все своє життя присвятила служінню Господу. Вона була неймовірно віруючою людиною, з глибоким благоговінням шанувала Всевишнього, а її серце завжди було наповнене молитвою та чистою любов'ю до кожного, хто був поряд.

Коли ми з батьками приїжджали до неї в гості й перебували в її оселі, перед очима постала дивовижна річ — велика книга старослов'янською мовою. Це було святе Євангеліє. Пам'ятаю, з яким величезним захопленням довелося вперше його відкрити, гортати ці важкі сторінки й читати. Дитячий інтерес був безмежним. Тоді, заглядаючи в стародавні літери, я й гадки не мала, що насправді торкалася свого майбутнього порятунку. Це щире замилування Божим словом і стало тим самим зерном, яке глибоко запало в душу. Підростаючи, я завжди відвідувала храм, вивчала православні традиції, читала молитви.

У моєму житті був один переломний момент. Склавши священну обітницю перед вівтарем, я запевнила Бога у своєму прагненні берегти родину, підтримувати та щиро кохати одне одного. Але через роки спільного життя наш шлюб розірвався, залишивши мене наодинці з думками про розбиті надії, нездійснені обіцянки та мрії. Як вгамувати цей задушливий біль? Як сховатися від усього світу? Але всередині було одне відчуття: треба просто зупинитися і в тиші шукати Бога, який здатен вилікувати зранену душу.

У той найважчий час довелося переступити поріг греко-католицького храму і звернутися до отця Онуфрія. В його особі знайшовся не лише священник, а справжній духовний лікар. Схилившись наді мною, він молився до Небесного Отця, благаючи прощення для моєї грішної душі. З кожним зверненням до Господа, з кожним словом його щирого заступництва душа поступово зцілювалася. Через роки я згадую це з глибокою вдячністю в серці. Тепер не страшно озирнутися назад. Там, позаду, залишилися не лише руїни ілюзій, а й момент порятунку. Кожна сльоза, пролита тоді, і кожна молитва отця Онуфрія зміцнили мою віру назавжди.