Епілог

Song: Unsecret - Can you hear me (ft.Young Summer)

Приобнявши себе за плечі, я повільними кроками пішла до будинку пішки. Я втекла від Алекса, який таки чекав мене надворі, знаючи те, що не хочу "вантажити" його ще цими своїми проблемами. Нехай у нього залишаться спогади про мене щасливу, а не таку… Сльози лилися з очей, але я щоразу витирала їх рукавами своєї вже мокрої сорочки. Але я плачу не через те, що побачила, а через те, що була такою довірливою… Я ж сама винна! Знала, що таке буде, але все одно зробила по своєму! І лише зараз зрозуміла, що не готова ділити хлопця з кимось іще.

Тим більш тоді, коли я в нього закохана.

О Господи, мені ставало ще гірше, коли в думках звучало це слово «закохана». Як така, як я змогла піддатися почуттям? Як така, як я змогла полюбити такого хлопця, як Райлі Деймонд? Це ж так безглуздо!

Я увірвалась у будинок і, зайшовши в кімнату, стала швидко скидати свій одяг у рюкзак.

Пора додому. Мене тут більше нічого не тримає.

Навіть не думала складати акуратно речі - просто закидала їх у рюкзак, лиш би швидше поїхати звідси. Хотіла втекти від одних проблем і не помітила, як взамін на них отримала ще одну, найглобальнішу:

Райлі Деймонд.

Моя свідомість ставала розмитішою, коли починала згадувати всі ті емоції, які я пережила з ним тут, у Лас-Вегасі. По наших пригодах можна було би зняти цілий повнометражний фільм, але який, на жаль, не закінчився б хепі-ендом. Так, я вдячна йому за все, що він робив для мене, але як вже було сказано раніше – я ніколи не зможу змиритися з тим, що він досі залежний від іншої.

Він для мене, як солодкий наркотик, але його наркотик, на жаль, не я. Він залежний від Олівії Кордеро.

Я була його «забороненим плодом», який він так хотів. Який він зміг спробувати, адже я сама піддалася, дурепа. А що далі? Йому набридло і він відпустив мене у прірву. Я таки долетіла до дна і боляче вдарилася, зламавши всередині все.

Присіла на ліжко, до болю у кістках стиснувши покривало у кулаці. Другою рукою доторкнулася до ще помітних слідів на шиї, які залишив Райлі. Яка ж я була сліпа і наївна, коли сподівалася, що зможу його змінити. Сподівалася, що він знову зможе відчувати щось ніжне, коли я була поруч. Коли тримала його за руку, дивилася йому у вічі і чуттєво цілувала у губи. Але ні, ні, ні! Усе це було лише заради того, щоби приглушити біль від тієї самої, яка навчила колись його кохати, а пізніше – розбила його серце, залишивши купу маленьких шматочків. А склеїти їх назад... мені не вдалося.

Ніяк не змогла захистити свої почуття. Думала, що ніхто більше не буде мені так подобатись, як Тревор, але ж ні… Серцю ніяк не накажеш. Навіть такому хлопцю, як Райлі Деймонду, вдалося затуманити мені розум. Вдалося підштовхнути мене до найбожевільніших бажань. Вдалося заставити мене покохати ще раз. По-справжньому. Знову вголос заплакала, скривившись від болю в грудях. 

Треба покінчити з цим усім просто зараз.

Я взяла щоденник і поклала його до сумки. Це було останньою річчю, яку потрібно було взяти. Схопила рюкзак і тільки хотіла ступити крок, як двері у кімнату відчинилися. Я завмерла на місці, побачивши обличчя, яке хотіла ще декілька секунд тому забути.

- Привіт… - промовив Райлі, увійшовши всередину, оглядаючись. – А що тут відбувається?

Міцно стиснувши лямки рюкзака, я тихо відповіла:

- Я повертаюся у Лос-Анджелес.

Райлі швидко закліпав очима, намагаючись швидко «переварити» ті слова, які промовила я.

- Тобто? Зараз? Сама? - звівши брову, запитав хлопець.

- Так. Будь ласка, пусти.

Зробила спробу пройти повз нього, але він знову переговорив дорогу.

- Що змусило тебе прийняти таке глобальне рішення, що ти вирішила втекти додому, не попередивши мене? – розлючено запитав мене він, стараючись знайти в моєму погляді хоча б одну зачіпку.

Я опустила погляд у підлогу, адже це нестерпно дивитися на нього після того, як побачила його з Олівією. Хоча це було дарма - Райлі владно підійняв моє підборіддя так, щоби я знову подивилася на нього.

Це нестерпно…

- Я бачила тебе з Олівією у казино, — прошепотіла я, і, немов та маленька дівчинка, заплакала.

Розлючений погляд Райлі змінився. Зараз він сумно глянув на мене і кивнув своїм думкам.

- І як багато побачила? Було цікаво? – усміхнувшись сказав хлопець, а я відмахнулася, прошипівши:

- Дуже цікаво, особливо момент з поцілунком. Все, як у кіно. Райлі, за що ти так з собою?

Він не очікував почути це від мене. Незрозуміло перепитав:

- Із собою?

- Я думала, що ти пережив період розпаду з нею. Ти казав, що не хочеш навіть згадувати про неї…

- Меган, це не…

- Достатньо! – викрикнула я, і наважилася спитати те, що хвилювало мене найбільше. – Ти ще кохаєш її?

Райлі пильно дивився на мене до того моменту, поки я не спитала його це. Ще з мінімальними сподіваннями, я думала про те, що він скаже ні, але замість цього, хлопець винувато опустив погляд вниз.