29

- Райлі! Не бачила тебе рік… Ти так змінився, — лукаво посміхнулась дівчина, уважно розглядаючи хлопця.

Невже це та сама колишня Райлі?..

- Що ти тут забула, Ліві? – запитала Ніколь, вийшовши вперед. – Уже вдосталь нагрілася на сонечку в Іспанії?

- Ох, Ніколь, а ось ти не змінилась. До речі, коріння занадто сильно виросли, підмалюй, а то негарно виглядає, — відповіла зухвало Олівія та підійшла до нас ближче.

Ніколь провела долонею по волоссю й аж почервоніла чи то від сорому, чи то від злості. Райлі так і не наважувався сказати ні слова. Стояв, мов вкопаний.

Дівчина зразу звернула на мене увагу через те, що я стояла біля її колишнього. Підійшла до мене і здивовано знизила густу, чорну брову, оглядаючи мене. Схвалено кивнувши, вона простягнула мені руку, чітко сказавши:

- Олівія Кордеро, а ти?..

- Меган Гардінг, — відповіла я, невпевнено потиснувши їй руку.

Її очі округлились, коли я представилась.

- Гардінг? – засміялася дівчина, але зразу вдала серйозний вигляд. – Дженніфер Гардінг – твоя сестра? Треба ж так зв’язатися з цілою сімейкою… Чула, що з нею трапилось. Мої співчуття.

Вона тільки з’явилась, а вже мене бісить. Я лише з ввічливості кивнула, але їй було байдуже, адже вона повністю перемкнулася на Райлі.

- Мені здається, тебе зачекались, — нарешті промовив він, навіть не дивлячись на неї.

- Ах, мої друзі чекають і на вас. Ми хочемо зіграти з вами. Вони знають, який ти хороший гравець, Райлі.

На обличчі хлопця вилиці округлилися дуже чітко. Він намагається стримати себе, я бачу це.

- Передай своїм сутенерам, що я не бажаю з ними грати, а з тобою взагалі сидіти в одній компанії. Усього хорошого.

Навіть я впала в шок, почувши його слова. Райлі оглянув її ще раз і, обернувшись, пішов геть. Я глянула на своїх друзів, і вони також не очікували від нього такого, хоча Олівія, здається, навпаки знала, що так буде. Вона посміхнулась так, ніби й нічого не було та звернулася до нас:

- Сподіваюсь, ми ще побачимось, друзі. Хоча ні, обов’язково побачимось.

Після цього дівчина ще раз оглянула нас усіх і пішла до чоловіків, які весь цей час чекали на неї і слухали наші розмови.

Офігіти. Що тільки-но відбулось?

- Ходімо, Меган, — сказала сумним тоном Наталія, схопивши мене під руку.

- Може, мені хтось розповість, що тут відбувається? Хто це така? – втрутився Алекс.

Бідняга. Він же тут взагалі не причому.

- Це довга історія, — відповіла та йому. – Іншим разом, добре? Ми мусимо наздогнати Райлі.

- Добре. Тоді, до зустрічі?

- Так, — промовила ледь усміхнувшись Наталі.

- Бувай, Меган. Ніколь, — Алекс не забув і про нас.

Дівчина помахала йому у відповідь, не глянувши на нього. Її думки були зайняті лише волоссям. А я відповіла:

- Зустрінемося, Алекс. Бувай…

Нат потягла нас двох до виходу, а Алекса ми залишили посеред натовпу. Вийшовши на вулицю, вдихнула ковток свіжого повітря, й аж легше стало. Озирнулася на вулицю навколо. Райлі стояв неподалік від автівки, видихаючи дим сигарет. Заспокоїлась, коли побачила його. Вхід біля клубу зовсім опустів. Єдине, що привернуло мою увагу, то це ледь помітний силует вдалині, який ніби спостерігав за входом. Тільки-но я хотіла розглянути його більше, він ніби помітив мій погляд і сховався за стіною казино. Що за?.. Я ступила крок, щоби підійти туди ближче, але мене покликала подруга:

- Мег, ти йдеш?

Ясно. Спробую переконати себе, що мені це просто здалось. Здалося же?

Я побачила, як Ніколь сідає в машину на заднє сидіння разом із Наталі. Отже, я їду на передньому з Райлі, а це в новинку. Пройшла повз хлопця, який ще докурював сигарету. Він раптово глянув на мене, а потім так само раптово відвернувся. Закотивши очі, я сіла в авто й обернулася до дівчат. Нікі вляглася Нат на коліна, шморгаючи носом. Дівчина, у свою чергу, гладила її по волоссю, ніби заспокоюючи.

- Що трапилось? – запиталась я їх, на що Ніколь різко відповіла мені.

- Якого чорта вона знову з’явилася? Щоби знову додати проблем?

- Тихіше, Нікі. Вона не завдасть нам більше шкоди, — прошепотіла Нат, а потім звернулася до мене. – Олівія – це колишня Райлі.

- Я догадалась, — сказала я, намагаючись не видати своє хвилювання. – Але що ж вона такого зробила?

- Багато чого поганого, — промовила Ніколь у сльозах. – А найприкріше те, що я вважала її найкращою подругою весь час до одного моменту. Після своєї втечі вона взагалі не виходила на зв’язок, а зараз знову звалилася, немов сніг на голову. Вона приносить біду, Меган!

Усе моє волосся, яке лише є на тілі, стало дибки від почутого. Двері автівки різко відчинились і з грюкотом зачинились. Райлі приєднався до нас. Ми зразу вдали вигляд, що все нормально. Я мигцем глянула на нього, й моє серце в раз стиснулось. Такий засмучений і водночас розлючений.