23

Знайшовши защіпку сукні, я обережно повела її вверх. Мій образ був готовий. Я одягла це червоне облягаюче плаття до коліна, яке так любить носити Наталі. Ще вчора попросила в неї підбори, які підходять до нього, і бінго — вони сіли ідеально. Ще раз глянула на себе в дзеркало, насолоджуючись своїм шикарним виглядом, і, захопивши телефон, спустилася на низ. Підбори приємним звуком відбивалися від мармурової плити у коридорі, і коли я підійшла до сходів, побачила чотири пари очей на мені. Здається, я трохи спізнилась...

Глибоко вдихнувши, я усміхнулася і, наскільки змогла, елегантно спустилася сходами.

- Куди так зібралась, Меган? Ми ж не до президента на вечерю їдемо, — звернулася до мене Ніколь, нервово поправляючи свою супер коротку сукню.

Вона ще міцніше вчепилась у руку Райлі, але той взагалі не зважав на це, тому що був повністю зацікавлений мною.

Схоже, Ніколь помилилась, що виграє саме вона…

- Взагалі-то нас усі вже чекають, як завжди. Давайте не затримувати важливих людей, — сказав серйозно Кайден.

Він стояв неподалік від нас. Я вперше побачила його в костюмі, який виглядав на ньому ідеально. Якби побачила б його вперше в такому амплуа, сто відсотків подумала б, що він якісь політик або аристократ.

- Ну то чого ми чекаємо? – Наталі посміхнулася і розвела руками, запрошуючи нас вийти.

Виглядає вона також на всі сто. Акуратна укладка й макіяж, а також чорне вишукане плаття, яке торкається підлоги. Я завжди по-доброму заздрила тому, як стильно вона вміє одягатись.

Райлі, відійшовши від Ніколь, підійшов до мене, простягаючи руку. Я усміхнулася і одним оком глянула на опонентку. Її вираз обличчя це щось. Думаю, що якби у її руках був автомат – мене б уже не було. Кайден та Наталі пішли впереді, а Ніколь ображено обернулась і пішла разом із ними. Я простягнула руку, і ми вийшли за всіма. Хлопець обережно обійняв мене за талію і прошепотів так, щоби це почула лише я:

- Неймовірна сукня. Хоча, якщо признатися чесно, твоє спіднє сподобалося мені більше.

Я легенько штовхнула його в плече, від чого він тихо розсміявся, а я відповіла:

- Я й не сумнівалась, але можна, будь ласка, тихіше?

- Нічого не можу обіцяти, — сказав коротко він, і ми стали біля великого чорного лімузину.

Хто б подумав, що я в Лас-Вегасі буду роз'їжджати в лімузинах, щоби добратися до одного з кращих казино міста?

Кайден стояв, відчинивши дверцята, і розлючено дивився на нас. Я все зразу зрозуміла і поспішно сіла в салон біля Наталі.

- Я ж казала, що ця сукня сяде тобі ідеально, — пошепки промовила вона до мене, попиваючи щойно розлите по келихах шампанське.

- І ти мала рацію. Тільки ми цього разу помінялися місцями. З нас двох лише ти прихильниця облягаючих речей. Зараз у такому наряді я, а ти, Нат – у пишному. Відбувся якісь збій системи.

- Ой, заткнись, зануда. Мені просто різко захотілося змін, — жартівливо відповіла вона, простягнувши ще один келих мені. – Шампанське за рахунок казино. Гріх його не випити, правда?

Ми усміхнулись, і я, взявши келих, випила трохи напою. Так сказати, для впевненості.

Хлопці щось бурхливо обговорювали між собою. Кайден роздратовано щось шипів до Райлі, а той у відповідь, нервово розмахував руками. Нат із Нікі також щось обговорювали, проте я не вмішувалася, бо задумалася про щось своє.

Машина під’їхала до величезного шикарного входу в казино. Це нагадало мені килимкову доріжку в Каннах, на яку виходили світові зірки. З розуму зійти.

- Це Лас-Вегас, бейбі! – закричав Райлі на всю вулицю, першим вилізши з лімузина.

Кайден закотив очі, точно матюкаючись у думках, і вийшов за ним, подавши руку Наталії. За нею вискочила Ніколь. Я нахилилася з авто, щоб оглянути все, як хлопець подав руку й мені. Здивовано вигнувши брову, запитала:

- Невже в тобі все-таки є хоч якась благородність?

Він, мабуть, уперше при мені посміхнувся.

- Не звикай. Я тільки сьогодні такий, адже на нас дивляться круті інвестори збоку, — він жестом показав на вхід, де стояли декілька чоловіків і спостерігали за нами. – Тому не ганьби мене і вилазь швидше.

Ось і повернувся старий «добрий» Кайден.

Я невдоволено скривилась, але подала йому руку та покрокувала до дівчат. Райлі, тим часом, уже говорив із якимось чоловіком збоку.

Які ж вони всі вишукано одягнуті. Десь зо тисяч п’ятдесят на собі носять…

- Може, йдемо всередину? Хлопці доженуть нас.

Це сказала Ніколь. Як сказала мені по секрету Наталі – Ніколь поганий гравець у покер, і їй ця гра дуже нудна.

- Так, ходімо, — скерувала дівчина і, взявши нас під руку, повела всередину.

Я вперше в казино! Всередині тут ще ефектніше, аніж зовні. Широкий коридор темно-зеленого кольору й навколо жовте тьмяне світло. А сам зал… Більший, ніж торговий центр у Лос-Анджелесі. Дуже багато людей, які або сидять за столиками, граючи азартні ігри, або п’ють щось біля бару і спілкуються з іншими представниками еліти. До нас зразу підійшов офіціант, запропонувавши келих шампанського. Я завагалася брати ще один келих, але дівчата зразу простягнули руки, і Нат легко штовхнула мене в лікоть, щоби я зробила так само.