5

Ще один екзамен, Меган…

Я стояла з Лілі навпроти кабінету з акторського мистецтва й чекала, щоби нас нарешті запустили туди. Містер Моррісон, як завжди, запізнюється і заставляє всіх студентів помітно нервувати. Ще й шлунок крутить від учора. А якщо зі мною щось серйозне?

- Ти знаєш... Це, мабуть, уперше, коли я почала хвилюватись, — промовила тихо подруга, а я підбадьорюючи поплескала її по плечу:

- Тобі не варто хвилюватись. Ти все знаєш.

- Я б так не говорила… Хоча, мені легше, я на контракті, а ти на стипендії.

Стипендія... Сподіваюсь, що результатів іспитів вистачить, щоби не втратити її.

- Вірно. І я стараюсь тримати себе в руках, — наголосила я, хоча це було не так.

Я й сама переживаю так, що аж тіло трусить.

У кінці коридору ми побачили силует лектора, який широким кроком наближався до нас. Такий захеканий… Одразу ж помітно, що біг сюди, щоби встигнути до початку екзамену.

- Пробачте, я запізнився, — сказав швидко професор Моррісон і відчинив перед нами двері.

Я поправила свою сумку і вже рушила вперед. Біля дверей ми зустрілися поглядами й він, взявши мене легенько за лікоть, відійшов у бік.

- Радий бачити тебе сьогодні, Меган. Гадаю, що ти добре підготувалася? Я був згоден перенести тобі екзамен…

- Я також, містер Моррісон. Вважаю, що я здатна й сьогодні скласти іспит.

- Це прекрасно, — він щиро посміхнувся та запросив жестом в авдиторію.

Пройшла до своєї улюбленої передостанньої парти та сіла біля Лілі. Вона здивовано глянула на мене:

- Що він казав тобі?

Знизивши плечима, зразу відповіла:

- Питався чи все нормально.

- Він переживає за тебе, адже ти найкраща учениця.

Я скривилася, але, все одно, кивнула. Давно перестала нею бути через таке відношення до навчання.

Питання були занадто легкі. Хоча, це й такий предмет, де питання будуть легкі. Головне розставити правильно наголоси в словах – і вже половину балів є. Приблизно через сорок хвилин я впоралась і відклала ручку. Злегка посміхнулась, коли згадала, що це останній екзамен.

Я змогла.

- Ну ось і все-е-е-е. Наша каторга закінчена-а-а-а, — проспівала задоволена Лілі, як тільки вирвалась з авдиторії.

Я йшла позаду неї й сміялася. Буду сумувати без неї на канікулах.

- Взагалі-то, завтра треба ще прийти по результати, — нагадала я подрузі, а вона тяжко вдихнула.

- Вмієш ти втішити.

Хотіла відповісти їй, але в голові різко закрутилося, від чого я аж спотикнулась. Я перелякано глянула на Лілі, але вона, уже обернувшись, пішла прямо. Мені стало краще, і я пішла за нею, щоби не привертати чужу увагу. Ми пройшлися довгим коридором головного корпуса й дійшли до актової зали. Звідти якраз вийшли студенти в офіційних нарядах і з великими грубими теками в руках. Я задивилася на якусь дівчину, яка мала шикарне червоне плаття в горошок, поки писклявий голос Лілі не повернув мене до реальності:

- Райлі! – закричала вона і відбігла вбік.

Подруга підбігла до свого брата, який стояв до нас спиною і про щось говорив зі своїми однолітками. Вона застрибнула йому на спину, від чого той обурено відповів:

- Лілі, що ти робиш?

Райлі скинув її зі спини й обернувся. Я теж вирішила підійти ближче. Хлопець кинув на мене короткий погляд, а Лілі тим часом відповіла:

- Скажи, що все пройшло вдало.

Я примружила очі, уважно дивлячись на нього. Райлі закотив очі та покрутив теку в руках.

- Усе пройшло вдало. Я захистився.

- З відзнакою? – запитала знову вона, а хлопець задоволено усміхнувся на всі 32.

- З відзнакою, Лілі.

- Ура! – сказала радісно подруга і знову стрибнула на брата, міцно обійнявши.

Райлі отримає диплом магістра з відзнакою? Це похвально. Я раптом відчула таку гордість за нього, на душі стало легше...

- Вітаю, Райлі. Ти молодець, — я сама не помітила, як я сказала ці слова вголос.

Хлопець здивовано поглянув на мене, звівши бровою.

- Дякую, Мегс, — промовив він і підморгнув.

Я одразу ж сором’язливо відвела погляд вбік. Ще не вистачало, щоб усі побачили, як від одного такого жесту Райлі мої щоки стають помітно рожево-червоного кольору. Та ці думки зразу відступили, коли я побачила Кайдена, який теж весь радісний, наближався до нас.

- Кого я бачу… Ліліан Деймонд та її компанія.

Сказав у своїй фірмовій манері він, заложивши руки в кишені. Лілі, як почула своє повне ім’я, зразу обернулася і відповіла:

- І тобі привіт, хам. Як ти взагалі дійшов до цього моменту захисту диплому зі своїм мініатюрним мозком?

Вона переможно усміхнулась і стала прямо, склавши руки на грудях. Райлі, ледь стримуючи посмішку, легенько штовхнув сестру в лікоть, а я лише здивовано кліпала очима. Кайден зловтішно скривився та запитав: