25

Десять хвилин уже минуло, як я сиджу у кабінці і заливаюсь сльозами. Ще трохи і розпочнеться усна частина заліку, а я досі не можу вийти. Я знала, що буде важко, але не настільки… Та потрібно взяти себе в руки. Впевнено відчинила двері й підійшла до умивальника. Протерла серветками темні круги під очима від туші та намалювала очі заново. Сподіваюсь, ніхто нічого не помітить.

Зустріла Лілі на коридорі.

- Мег, чому так довго? Шукаю вас уже повсюди. Де Райлі? – запитала подруга, я знизила плечима.

- Я зайшла в туалет по дорозі, а Райлі уже пішов.

- Все добре?

- Все в нормі, Лілі. Не переживай, — спокійно відповіла я. Я ж актриса, я вмію показувати фальшиві емоції. Навіть коли у мене, всередині, все бурлить від злості й образи.

- Ну тоді ходімо?

- Так, я готова…

***

Дорогий щоденнику!
Я стала рідше писати тобі, пробач. Та останнім часом у мене повний безлад. Зі всім. Я прийняла рішення бути з Тревором Блейком, незважаючи ні на що. Впевнена в цьому рішенні на всі 100, але історія з Райлі не дає мені спокою. Мені здається, що я закохана одночасно в обох Я кохаю Тревора, а ім’я «Райлі» треба викреслити зі свого життя. Він не той, хто мені потрібен. Але він мов той диявол, гіпнотизує мене, щоб я зробила якусь дурницю заради нього. Я помітила, що ніколи не можу відмовити йому, навіть якщо не хочу цього робити! Ох, це все так важко. Мені потрібно якоїсь хорошої поради, та не знаю в кого її запитати. Лілі нічого про це не знає, Дженні все приховує… Невже вона саме це приховувала?
Мені пора йти, щоденнику. Побажай мені розібратися з цим всім якнайшвидше.

Я закрила тверду палітурку щоденника і відклала його подалі на своєму столі. У очі "впало" запрошення на нашу виставу. Я ще нікому його не вручала. Взяла запрошення і покрутила у своїх руках. Цікаво… Почула як відчинилися двері унизу. Це Дженні. Я швиденько спустилась на низ, схопивши із собою запрошення.

- Хей, Мег. Ти тут голодуєш? – спитала мене сестра в першу чергу.

- Ні, з чого ти взяла? – посміхнулась я, а вона хмикнула.

- Ну а чого б ти ще мені дзвонила?

- Ти мене недооцінюєш, — відповіла я і показала їй запрошення.

- Що це? – з інтересом запитала Дженні, а я простягнула їй конверт.

- Запрошення на мій перший виступ. Тут їх два, для тебе і Кайла. Я дуже хочу побачити вас там.

Дженні зі здивуванням подивилась на мене. Потім її байдужість змінилася на милість і вона взяла конверт.

- Ми прийдемо.

- Справді? Ти навіть не почнеш придумувати відмазки?

Я спершу не повірила їй, бо знаючи Дженні, вона б кинула це запрошення мені в обличчя, та сестра знизила плечима і відповіла:

- Звісно придумувала б. Але хто ж підтримає тебе на виступі краще ніж я? А Кайл може зняти виступ на відео, щоб потім ми вислали його батькам…

Я не дала Дженні договорити тому, що міцно обійняла її. Я так потребувала цих слів… Сестра обійняла мене у відповідь і зразу відпустила:

- Ну, ну, не треба цих телячих ніжностей, окей? А то я передумаю.

- Я буду чекати на вас, — сказала радісно я, а Дженні помахала головою.

- Якою б милою ситуація не була зараз, та я спішу. Кайл запросив мене сьогодні на побачення.

- Нічого собі. Ви мене дивуєте з кожним разом все більше й більше.

- Ох, я сама в шоці. Тому побажай мені успіху, — попросила сестра і я кивнула:

- Успіху.

- Дякую! Якщо що, то дзвони. Я постараюсь відповісти.

Дженні пішла і я зачинила за нею двері. Настрій в рази покращився. Тепер залишилося віддати запрошення ще одній людині. Та це вже завтра… Зараз потрібно готуватися до наступного заліку, який уже завтра. Я прийняла душ, лягла на ліжко і почала вчити попередні теми у своїх конспектах. Так було, поки я не заснула.

Зранку мене розбудив сигнал будильника і я покрокувала до ванної. Зробила всі базові водні процедури й одягнулась. Я вибрала чорні джинси й такого ж кольору светр. Сьогодні на вулиці прохолодніше. Тревор прислав мені смс, попереджуючи про те, що він уже приїхав. Дивно… Хіба у нього не друга пара?

Я вийшла з дому і переді мною з’явився мій хлопець, щоб поцілувати мене.

- Доброго ранку, — сказав мило він, а я здивовано звела брови:

- Доброго. У тебе хіба не друга пара сьогодні?

- Друга. Але ж тебе мушу відвезти.

- Занадто великі жертви, — посміхнулась я, а він відчинив переді мною двері.

- Заради тебе я готовий на них.

Після декількох хвилин поїздки, я вийшла з машини й потяглась.

- Все в порядку? – запитав Тревор, а я усміхнено кивнула.

- Так, звісно. Що ти будеш робити цю годину?

- Поїду додому, а потім приїду на пару. У мене залік з політології, підготуюсь трохи.