17

Дорогий щоденнику!
Я просто шокована завдяки тим подіям, які відбуваються зі мною останнім часом. Лише декілька хвилин тому мені запропонували зустрічатись!!! АОАОАОА, я не можу стримати себе, емоції зашкалюють!
Але є одне «але»…

***

Flashback

- Я… Ми… - промимрила одразу ж я. Не змогла знайти відповідних слів.

Тревор зразу це зрозумів і взяв ініціативу у свої руки:

- Ти подобаєшся мені, Меган. Дуже сильно. Я втрачаю силу і розум, тільки коли бачу тебе. Пам’ятаєш нашу зустріч? Як я збив тебе з тою горою паперів? Ще тоді ти запала мені в душу. Я ніколи не бачив дівчину красивіше. Ти щира, добра. І я хочу бути поруч з тобою. Хочу доповнювати тебе.

Хлопець взяв мою руку і приклав собі до грудей. Його серце билось в такт з моїм. Так голосно і чітко.

- Будь зі мною, Мег. Доповнюй мене.

- Тревор, це не так легко, як ти думаєш, — щиро і чесно сказала йому я. Його погляд посерйознішав, — я не знаю чи готова зараз до стосунків з тобою. Ні, я хочу цього. Дуже. Але спершу мені потрібно розібратися у своїх почуттях…

***

Я не відповіла згодою… Ну, я маю на увазі, що Тревор дав мені трохи часу, щоб я вирішила чого хочу. Цей весь час я проведу окремо від нього і так зрозумію, моя це людина чи ні. Але головне питання полягає в тому, чому я ще досі не вирішила чого хочу. Все через цього проклятого Райлі Деймонда. О, щоденник, знав би ти, що сталося між нами в ту ніч після прийому. Ми ледь не поцілувались. ДВІЧІ. Ну чому так? Чому мене так тягне до нього? Я ж нічого до нього не відчуваю! Чи все-таки відчуваю?... НЕ ВІДЧУВАЮ, ЦЕ ВСЕ МОЇ ВИГАДКИ. Райлі і я це дві прямі, які не перетинаються. В один момент він мене ображає, принижує, а в другий – допомагає і тягнеться до мене з поцілунками. Чорт, як це все важко.
Мені терміново потрібно прийняти пінну ванну і розслабитись.

Закінчивши писати, я закрила щоденник і пішла до ванної. За декілька хвилин уже сиділа у гарячій воді й замислено потирала скроні, згадуючи всі події, які сталися годину тому…

***

Flashback

- Ти не впевнена, що хочеш бути зі мною? – спитав сумно Тревор, а я знизила плечима.

- Ні, ти тут не при чім… Я не впевнена чи зможу бути в стосунках зараз.

- Чому?

Я тяжко вдихнула і на видиху промовила:

- Я ніколи ні з ким не зустрічалась. Мені ніхто раніше не признавався у симпатії, я ні з ким не цілувалась. Як би це не звучало, ти у мене перший, Тревор…

Він уважно дивився на мене, слухаючи мою розповідь, а я продовжила:

- І я не готова ось так зразу почати зустрічатись через пару місяців. Пробач.

Я не змогла витримати його пильного жалісного погляду і відвернувшись, схлипнула.

- О, ні, Мег, не плач. Ходи сюди, — сказав хлопець і пригорнув мене до себе. Я дала волю емоціям і розплакалась йому в плече.

- Боже, мені так соромно, Тревор. Пробач… - промовила я, схлипуючи своїм носом і витираючи сльози. Він взяв моє обличчя у свої руки й легенько, немов дотик пір’їнки, почав цілувати вологі щоки.

- Заради тебе я готовий чекати. Я розумію, що тобі важко. Думай скільки потрібно, — пошепки сказав він і притулився своїм лобом до мого. Почувши його слова, я змогла трохи посміхнутись. Він це помітив і теж посміхнувся.

- Посміхайся частіше. Це робить мене по-справжньому щасливим.

Ці його ніжні слова окриляли мене. Я ще раз посміхнулася, уже на всі 32 і відчула його губи на своїх. І я ні в якому разі не хочу його відштовхувати. Але він сам швидко відсторонився і спитав:

- А тепер фільм?

А про фільм я вже й забула. Спокійно кивнувши, дістала ноутбук з шухляди біля столу. Увімкнувши фільм, я зручно вмістилася у Тревора на грудях, а він весь час грався із моїм волоссям…

***

Я різко прийшла в себе, коли біля мене задзвонив мій мобільний.

- Алло?

- Батьків ще немає? – спитала на іншій стороні Дженні.

- Ні, вони будуть пізно.

- Прекрасно. Коли вони приїдуть, то вдавай, що ти спиш. Мене не буде цілу ніч.

- А що мені сказати, якщо вони спитають де ти? – розлючено спитала я.

- Подумай логічно, Меган! Як вони це спитають, якщо ти спиш? До завтра, сестричко, — фальшиво-солодким голоском сказала Дженні та кинула трубку.

Я поставила телефон на стілець і вийшла з ванни, накинувши халат. Треба йти спати. Занадто багато емоцій за один день.

Зранку добравшись до універу я зразу зустрілась з Лілі й ми пішли по нашу улюблену ранкову каву.

- Моя увага зараз прикута до твоєї розповіді, як пройшов твій вечір з Тревором, — сказала вона, спостерігаючи за тим, як наливається її кава з автомата.

- Звісно ж ти не могла про таке забути, — сказала посміхнувшись я. — Що саме тебе цікавить?

- Все. Абсолютно все, від початку і до кінця.