9

- Як ти взагалі тут опинилась? – сказав він і простягнув мені руку, щоб я встала.

Подавши руку у відповідь, він з легкістю підняв мене, але після удару у мене закрутилась голова і я трохи похитувалась

- Не твоє діло, Райлі. Краще скажи, як ти опинився в жіночому туалеті? – спитала роздратовано я і стряхнула бруд з одягу.

- Ем, взагалі-то на дверях пише, що це тимчасово загальний туалет, тому що інший закрили.

Я одразу ж подивилася на двері, де й справді висіла така табличка.

От я п’яна дурепа.

- Ну звісно, як я не побачила її зразу, — почала наївно виправдовуватись я, а Райлі лише з цікавістю витріщався на мене. — Щось не так?

- Мегс, ти пила, — скоріше ствердженням, а не питанням, промовив він мені.

- Я? Ні.

- Так, – продовжував пильно розглядати мене Райлі і заодно, посміхатись.

- О, Боже, ну випила я трохи й що? – тут я вже не витримала і викрикнула це, розмахнувши руками.

Це вийшло дуже «по-п’яному» і від цього я викликала ще голосніший сміх у хлопця. Вперше бачу, як він щиро сміється. Це звісно добре, що я змогла його розсмішити, але від його удару дверима, я дійсно протверезіла і вже не відчувала себе такою п’яною, як раніше. Скоріш за все, роздратованою.

Трохи посміявшись, Райлі промовив:

- Невже у нашу пай-дівчинку, вселились чортики?

- Думай, як хочеш, але я не п’яна. Якщо не віриш, то мені немає сенсу з тобою зараз розмовляти, — сказала ображено я і взявши свою сумку, обійшла хлопця й відчинила двері.

Я вже майже вийшла із вбиральні, але голос Райлі мене зупинив:

- До речі, тобі шикарно в цьому платті. Тобі потрібно частіше напиватись, якщо саме це заставляє тебе носити такі сукні.

Мої щоки вмить загорілися рум’янцем і я повернулася до хлопця обличчям. Але, на жаль, чи на щастя, Райлі вже заховався за дверима кабінки.

Придурок.

Я вийшла з коридору зі змішаними почуттями. Спершу я була розлючена, що взагалі його побачила, але коли він мені сказав, що я ши… Ні, Меган, він мудак. Але, чорт візьми, красивий мудак...

Меган, це не ти говориш. Це все алкоголь у твоїй голові. Ти ще досі злегка п’яна.

Я вдихнула на повні груди й знову вийшла до людей. Всі студенти університету во всю розпивали алкоголь, танцювали, приймали наркотики та цілувались на кожному кроці. Цей вечір добіг до «золотої середини». Цікаво, як довго вони ще протримаються? Поки я роздумувала над цим, на іншу сторону танцмайданчику вийшов Райлі й він був не один… Хлопець йшов за руку з якоюсь дівчиною. Вона щось говорила йому, а він сміявся у відповідь.

Хто вона? Невже це його дівчина? Пф, хіба такий хлопець як Райлі вміє кохати?

Дівчина знову щось сказала і потягла його на танцмайданчик. Якраз залунала повільна пісня і вони, обійнявшись, танцювали в самому центрі. Я сперлася на колону поруч й оцінювала їх поглядом. Ви думаєте, що я скажу, що ця дівчина якась наколена ботоксом і має модельну зовнішність?.. Ні, дівчина доволі симпатична. Світленьке коротке волосся дівчини локонами спадає на плечі, а її губи прикрашає червона помада. Поки я дивилася на них, Райлі почав роздивлятися людей навколо і через момент цей погляд зупинився на мені. Але я не відвела погляд. Навпаки, я гордо підняла голову і дивилася йому прямо в очі. Пройшла десь хвилина, а таке враження, що я навіть не кліпнула, а просто насолоджувалась його пильним поглядом. Від цього зорового контакту, мені стало жарко і я відчула мурашки на шкірі. Я навіть не помітила, як закусила свою нижню губу. Райлі, побачивши це, відвернувся від супутніці, прокашлявшись, а потім знову заговорив до тієї дівчини. Я задоволено посміхнулась.

Не думала, що Вас так легко спокусити, Райлі Деймонд.

- Гей, мала! – почула я голос Стівена, який уже наближався до мене.

Я рівненько стала і посміхнулась до нього, ніби й нічого не було і я просто стою тут, сумую.

- Чому ти не йдеш до бару?

- Стівен, мені вже вистачило бару в готелі. Для першого разу досить, — відповіла я, а він засміявся.

Цей хлопець взагалі буває п’яним? Він же так багато випив, а поводить себе зовсім адекватно і тверезо.

- Ну тоді, потанцюй зі мною, маленька, – вигукнув радісно він. 

Я навіть не встигла щось відповісти, адже хлопець взяв мене за лікоть і потягнув на середину залу. Він легенько пригорнув мене до себе і ми теж почали рухатись в такт музики. Стівен почав мені розповідати, якісь смішні історії про нього і бармена, а я взагалі не слухала, а споглядала на Райлі. Ми стояли недалеко одне до одного. Він знову дивився на мене, але вже не з тою цікавістю, а з якоюсь дратівливістю. Він уважко розглядав то мене, то Стівена, поки до нього щось говорила його дівчина. Вона шарпнула його за рукав і тільки тоді він почав слухати її. Я тяжко вдихнула і вслухалась в історії Стівена.

Через деякий час, ми, змучені, вийшли з натовпу. Ми натанцювалися і ще й насміялися вдосталь.

- Стівен, ти відведеш мене до наших у віп-ложу?