Поспавши дві години, я лежала на своєму ліжку і байдуже гортала стрічку інстаграму. Дівчата вже давно вибирали одяг на вечірку. Лінда носилася по кімнаті в пошуках відповідного одягу. Звісно, якщо це можна назвати одягом…
- Меган, а як тобі ці штани? – дівчина стояла біля невеличкого дерев'яного комода і показувала мені чорні штани.
- А чим ці штани відрізняються від попередніх? – сказала я, поглянувши на штани.
Вона показує мені вже третю пару одинакових чорних штанів!
- Ну як чим?! То були джинси. А це брюки, – відповіла вона, знизивши плечима.
- А ті перші?
- А ті прості, повсякденні. Все з тобою ясно. Візьму ці, — роздратовано промовила вона і кинула на моє ліжко штани, які вона показувала вперше.
- Так ти ж в них приїхала, — посміхаючись сказала я, розглядаючи їх.
- Ну так. В них і піду. Вони найзручніші.
- Ти можеш взяти щось з мого гардеробу, якщо хочеш. У мене є чудове чорне плаття, — запропонувала я і тут же у відповідь Лінда помахала мені головою.
- Ні, ні. Не люблю плаття.
- Ну, окей, а на верх що? – перейшла я до іншої теми.
- О, я купила нову футболку. Заціни! – радісно вигукнула вона, від чого я аж підскочила і кинула в мене футболку.
Я взяла її в руки. Вона чорна і на грудях намальована маленька червона троянда.
- Футболка ніби нічого… - почала розтягувати речення я, щоб в той час швидко придумати що сказати, щоб вона не брала цю футболку. - Але вона точно не для вечірки. Давай я, все-таки, пошукаю тобі щось зі свого.
Лінда почала виправдовуватись, а я вже в той час стояла і дивилася на свій одяг. Я взяла зовсім небагато речей, але щось вибрати для нової знайомої, все-таки, змогла. Я витягла короткі чорні шорти, а до них темно-червону майку.
- Подивись на це. Я думаю, що тобі личитиме.
- Мег, — почала вона, коли сіла біля цих речей. — Дякую, звісно, але я такого не ношу.
- Все буває вперше.
- Але це, все одно, не мій стиль.
- Це майка і шорти. Типовий наряд для такої спеки як тут, — сказала я.
Лінда хотіла перебити мене, але я продовжила:
- Будь ласка, візьми ці речі. Повір, тобі буде круто!
- Добре. Але тільки тому, що це ти просиш. Якби це сказав хтось інший - я би не послухала.
Я задоволено усміхнулась і радісно заплескала в долоні.
- А чим мої слова такі особливі?
- Ну, тому що ти мені подобаєшся.
Мої очі забігали, а ліва брова піднялась. Я здивовано подивилась на Лінду, а вона розсміялась, побачивши мою реакцію.
- Подобаєшся, як подруга, дурочка. У мене все нормально з орієнтацією.
Я закотила на це очі й посміхнулась. Дійсно дурочка.
- А ти вже знаєш, що одягнеш? – спитала подруга, яка вже вдягала на себе мої шорти.
- Тобто? А чому я повинна йти?
- А чому ти тоді приїхала? – здивовано подивилась на мене вона.
- Ем… Ну я думаю зараз пройтись по Набережній. І потім прийти сюди в номер і спати, – невпевнено розповіла про свої плани, а Лінда дивилася на мене і раптово засміялась.
- Ти що, серйозно? Звісно, що ти йдеш з нами й плани з Набережною відпадають, – коли вона це промовила, в кімнату зайшла Ребека.
- Ви готові, дівчатка? – промовила радісно вона і всілася біля Лінди.
Вона одягнена розкішно. Червона латексна сукня, яка ідеально сіла їй по фігурі і підкреслювала тонку талію дівчини. Лакові чорні туфлі, а також чорний тренч зверху, для крутого завершення образу.
- Офігіти, Лінда! Ти в шортах і майці? Вперше бачу тебе з оголеними ногами та руками, - задоволено додала дівчина і плеснула в долоні.
- Насолоджуйся цим моментом, поки можеш, — сарказмом відповіла дівчина, защепивши замок на шортах. - Ну як?
- Якби я була хлопцем - я б тобі дала, — не соромлячись, пошло пожартувала Бекі, а я з неочікуваності аж почервоніла.
- Супер, — коротко, але правдиво сказала я, а Бекі хмикнула на мою відповідь і показала пальцем на мій одяг. - Я сподіваюсь, що ти не йдеш в цих тряпках.
- Ні, я взагалі не йду.
- Якого фіга? – знову некультурно сказала Бекі.
Це, мабуть, її погана звичка.
- Ну, по-перше, мене ніхто не запросив. По-друге, це вечірка для старшокурсників.
- І що? Ти ж з нами. Ніхто маленьку дівчинку там не образить… Хіба що, лише напоїть, — хіхікнула дівчина, а я відвела погляд і вляглася на ліжко.
- Ні, дівчата, сьогодні без мене, – сказала я і знову відкрила свій інстаграм.
Зразу ж після цього, Лінда зухвало відібрала у мене телефон. А Ребека, тим часом, перебирала мій одяг.
- Боже, ну хто таке носить? Це ж минулий вік, – сказала вона, витягуючи мої трусики з пандою. - Чогось сексуальнішого нічого немає?