Пролог

Частина перша з трилогії "Дозволь мені..."

***

"Зміни – закон життя. І ті, хто дивиться тільки в минуле чи лише на сьогодення, безперечно – пропустять майбутнє".
Джон Ф. Кеннеді.

Дорогий щоденнику!
Сьогодні 1 вересня. Мені, Меган С’юзі Гардінг, виповнюється 18 років. У цей прекрасний день я почну писати про різні події, які будуть відбуватися зі мною, починаючи від сьогоднішнього дня.
По-перше: я починаю вести вже другий щоденник! (перший я десь загубила) :(((
По-друге: сьогодні мій перший день в університеті.
Чесно кажучи, я дуже переживаю і щиро сподіваюсь на те, що зможу відразу ж знайти друзів, і також запевнюсь в тому, що обрала правильний факультет.
Вже пройшов тиждень, відколи ми з сім’єю переїхали задля цього у Лос-Анджелес. Надіюсь, що я не пошкодую про те, що приїхала сюди аж з Торонто…

- Меган! Якщо ти ще не готова, то я їду без тебе! – почула я крик своєї сестри, яка увірвалася в мою кімнату, немов дика.

- Дженні, тебе не вчили стукати у двері? – втомлено закотила очі я і приховала свою писанину.

- Даю тобі п’ять хвилин. Не прийдеш вчасно – підеш пішки. І я не жартую, ти знаєш, – пригрозила вона мені і розлючено грюкнула дверима.

Я тяжко вдихнула, вкотре приймаючи її таку поведінку, і перечитала все те, що встигла написати за ці п’ять хвилин. Усміхнувшись сама до себе, дописала ще дещо:

Побажай мені успіху!

Відклавши щоденник у сторону, взяла свою сумку, кинула в неї два зошити, ручку, блиск для губ і вийшла з кімнати. Спустившись сходами, я вийшла в коридор, але вирішила ще зайти до батьків на кухню, щоби привітатися з ними. Але те, що я побачила там, у прямому сенсі, шокувало...

- Сюрприз! – вигукнули мої батьки, вистріливши хлопавками.

Я аж перелякалася від неочікуваності, але усміхнулася, помітивши те, як гарно підготувалися до мого Дня народження рідні. Вона швидко піднесли мені тортик зі свічками.

- Мамо, тату! Дякую вам. Але для чого так… Гм, старатися?

- Меган, ми дуже раді, що в такий ясний, сонячний день у нас з’явилася ти. Ми з мамою тебе дуже любимо і вітаємо з Днем народження! – сказав тато, і вони обоє міцно обійняли мене.

- Ох, мої найдорожчі… Я хочу загадати, щоби з цього дня у нас все було добре. Нехай цей рік буде найцікавішим і більш насиченішим на пригоди, – сказала  радісно я і задула всі вісімнадцять свічечок на торті. Мені було приємно зробити це з самого початку дня. — Але зараз я спішу на пари, тому ми всі відсвяткуємо моє День народження увечері, домовились?

- Звісно, донечко. Нехай твій перший день буде вдалим, – сказала мама і лагідно поцілувала в щічку на прощання.

- Люблю вас, — швидко сказала я і, взявши яблуко зі столу, вийшла з дому.

День уже почався несподівано. Цікаво, що буде далі?..

Нотатка від автора: Не забудьте класти зірочки, мої дорогі читачі, для того, щоби підняти книгу у рейтингу! Для мене це дуже важливо. І коментарі - вітаються.
Дякую!