Частина 24

Сьогодні ми з Володею перевезли всі мої речі в його квартиру і здали моє минуле помешкання. Перескладати всі речі в кімнаті допомагав мені чоловік. Він добровільно звільнили більшу половину шафи і навіть допоміг все повішати на вішаки. Не чоловік - а мрія. Тоді вирішила піти в магазин , щоб купити деякі засоби для прання і прибирання. Ледве вмовила Володю залишитися вдома, бо він хотів йти зі мною.

Повернувшись додому Володі вдома не було. Я навіть трішки напрягаясь. Міг хоча б попередити мене, що кудись піде. Я вирішила подзвонити, та він не брав слухавку. Може по справах від'їхав. Тож поки його немає я взялась готувати вечерю. Потрібно ж годувати чимось свого чоловіка.

У нас був шматок курячого м'яса і рис, тож одразу почала робити плов. Знаю, що Володя його любить.

Пройшло десь півтори години, вечеря була готова, а чоловік так і не повернувся і не брав трубки. Я вже почала хвилюватися. Та в двері хтось подзвонив і я кинулась її відчинити. На порозі стояв якийсь хлопчина в костюмі з коробкою в руках.

-Пані Юлія?-запитав він.

-Так, це я.-він зразу ж простягнув мені пакунок і щиро посміхнувся.

-Я чекатиму вас за годину в дворі.

-Що?-незрозуміло запитала я, та хлопець направився до ліфту, так і нічого не сказавши.

На кухні я розпакувала велику білу коробку, яка була перемотана ніжно-фіолетовим бантом. Зверху лежала записка з гарним узором лаванди.

"Кохана, я запрошую тебе на наше перше побачення. P. S. Вибач, що змусив хвилюватись, я обов'язково виправлюсь"

А далі було такого ж ніжно-фіолетового кольору плаття з чорними широкими брительками і таким же поясом. Ще у коробці були туфлі на не високому каблуку. Я широко усміхнулась і побігла збирались. Потрібно виглядати на всі сто. Це наше перше побачення і я повинна бути неперевершиною. Швидко прийнявши душ, я просушила волосся і почала вдіватись. Плаття просто ідеально підійшло по розміру, як і туфлі. Швиденько зробила легкий макіяж і накрутила легкі локони на своє руде волосся.

Перед виходом я прихопила з собою замшову коротку куртку, на випадок, якщо буде холодно. Я ж не знала, де ми будемо. Чи в ресторані, чи на вулиці.

Той самий хлопець відкрив мені задні  двері машини  і рушив в невідомому мені напрямку. Зупинились ми десь через 15-20 хвилин біля оглядового майданчика на Дніпро.  

Я підійшла до потрібного місця і оглянулась навкруги. Тут було темно і якось...моторошно. Вирішила набрати Володю, може я не туди прийшла. Та тільки-но я дістала з сумочки телефон щоб подзвонити, як все навкруги засвітилось. На деревах висіли різнокольорові гірлянди, навкруги стояли сердечка, які теж виблискували золотистим кольором.

-Юля...-я обернулася на звук і побачила Володю. Він тримав в руках декілька червоних троянд і підходив до мене. Я йому усміхнулася і він відповів мені тим самим, протягуючи одну трояну.-Одна троянда - це кохання з першого погляду.-він знову усміхнувся і ми, напевне двоє згадали нашу першу зустріч. Він простягнув мені ще одну квітку.-Дві троянди означають, що почуття взаємні. Ти повністю під чарами кохання. - і я знову усміхнулася і понюхала квіти.-Три троянди,-він простягнув ще одну.-означають: "Я тебе кохаю".-я вже відчула, як на очі навертаються сльози, а він тим часом знову простягнув мені квітку.-Чотири і п'ять троянд означають, що я тебе кохаю дуже, дуже, дуже, дуже сильно.-він говорив повільно, з інтонацією і легкою посмішкою на обличчі.-Шоста троянда, означає, що я кохаю тебе і сумую за тобою.-я провела долонею по шоці, щоб стерти сльози.-Сьома троянда означає, що я захоплююсь тобою.-він протягує мені останню троянду.-Восьма троянда означає: "Ти за лишишся зі мною до кінця нашого життя?"-я вже була готова відповісти йому, але він продовжив: - І дев'ята троянда...

Я здивовано глянула на Володю. В нього не було більше троянд.

-Але де вона?-запитала я, сміючись.

Він глянув кудись за мене на гору і я прослідкувала за його поглядом. З верху спускалась велика куля, навколо якої були прив'язані маленькі шаріки. На ній великими, сріблястими літерами написано:"Ти вийдеш за мене заміж?". Я обернулася до чоловіка, а він вже стояв на коліні з каблучкою в одній руці, а в іншій великий букет. Від казковості цього зізнання моє серце стискалось від радості. І я готова була запищати від таких емоцій.

-Маленька моя, я дійсно шалено закоханий в тебе... Мені хочеться кричати про це з вершини найвищої гори. Ми так багато пережили, і у нас все ще є сильні почуття один до одного. Я просто хочу, щоб ти завжди була поруч зі мною. Я знайшов тебе, своє кохання і це назавжди. Юля, чи згодна ти стати навіки моєю? Будеш моєю дружиною?-він важко видихнув чекаючи моєї відповіді.

-Так! Звісно, що так, коханий!-викрикнула нарешті я і міцно обійняла чоловіка, який став для мене моїм всесвітом.

Володя надів мені тендітну обручку на палець, а тоді впився в мої губи палким поцілунком, який підтверджував всі до того сказані слова.

Навіть не віриться! Тепер я офіційно наречена Атаманчука Володимира.

-Коли ти все це встиг?-запитала я, стоячи в обіймах коханого.

-Сьогодні. Не хотів гаяти часу.-я засміялася і схилила голову на пличе.-Ти просто неперевершина.-тихо сказав чоловік і поцілував волосся, вдихаючи його запах.

-Ти все дуже гарно підібрав. Дякую.

-Насправді, мені допомогла Олена.-він ніжно підняв мою голову за підборіддя і вдивився мені в очі.-Я хочу якнайшвидше стати з тобою одною сім'єю.

-Я теж.-незадумуючись відповіла я.

Ми ще трішки намилувались нічним Дніпром, а тоді я вмовила Володю поїхати додому, а не в ресторан.

-Поки ти готував для мене сюрприз, я приготувала вечерю і чекала тебе.-сказала я коли ми зайшли до квартири.-Зараз я все розігрію.

-Що ти приготувала?-з посмішкою запитав мене Володя.

-Плов. Ти казав, що любиш.-я заметушилася на кухні, а чоловік сидів за столом і спостерігав за мною. Мені було приємно ловити на собі захоплюючи і повні бажання погляди.