Частина 14

Останній день літа.

Я повільно розплющую очі і бачу перед собою Володимира, який міцно тримав мою руку. Він спав на іншій половині ліжка, в одязі, без одіяла. Під правим оком виднівся свинець, а губа була розбитою в кутику. Я повільно простягла руку до обличчя і доторкнулась до колючої шкіри. Він наче відчув мій дотик і швидко розплющив очі.

-Доброго ранку.-промовляє якось стомлено.

-Вибач. Це все через мене.-замість звичного привітання, я одразу починаю з найгіршого.

-Не вибачайся,ти ні в чому не винна.-він рукою торкається моєї іншої руки і цілує її. Так ніжно і обережно, ніби боїться налякати.

-Нічого не болить?

-Ні.-він знову мило посміхається, наче не було вчора того інциденту. Він зовсім не хотів про це говорити,його очі блищали чимось іншим, але я не змогла зрозуміти чим.-Ти як? Губа не болить?-чоловік проводить великим пальцем по моїй напухлій губі і дивиться мені прямо в очі.

-Не болить.-відповідаю так тихо, що сама не чую своєї відповіді.

-Я хвилювався за тебе. Не роби так більше.

-Як?

-Ти зачинилась у ванні, не відповідала, я вже думав, що...

-Що я порізала собі вени, або вистрибнула з вікна?-продовжую його речення я і попадаю в точку, навіть думати довго не прийшлося.-Я нічого собі не зроблю.

-Вибач, що вчора не захистив тебе. Той ідіот так і чекав моменту, коли ти будеш сама. Вибач.

-Нічого страшного. Надіюсь, ти його не вбив?-запитую я і бачу в його очах легкий смішок.

-Ні, не вдалось. Нас  розборонили.

-Через мене у всіх спортився настрій.-я, слухаючи своє серце ближче підсунулась до міцних грудей чоловіка і притиснулась, як маленьке дитя. Він довго не думаючи обіймає мене, так само міцно-міцно, як я і хотіла.

-Не звинувачуй себе. Ти нічого не зробила.-він важко видихнув прямо мені в шию і мурашки пройшлися по моєму тілу.-Через декілька годин ми і так їдемо.

-Оксана напевне ненавидить мене.

-Вона дуже зла...на свого чоловіка, не на тебе.-заспокоював мене чоловік, погладжуючи плечі.

-Дякую тобі...

-Потрібно речі зібрати, автобус вже чекає. Але якщо хочеш, ми можемо пізніше виїхати.

-Добре. Тоді я позбираю наші речі.

-А я замовлю сніданок в номер.-посміхаючись каже чоловік і ми разом встаємо з ліжка.

Я швидко опускаю своє плаття. Яке піднялось до середини стегон і витягую з шафи спортивні шорти і футболку. Спочатку все ж таки вирішую прийняти душ, щоб змити з себе минулий день. Володимир телефонує в ресторан, щоб замовити сніданок в номер і йде до Олексія, щоб поговорити про якісь справи.

Тож я спокійно вмикаю воду в душовій кабінці і встаю під теплу воду. Губа починає сильно боліти, від того що на неї попали краплі води.

Коли я вийшла з ванної на журнальному столику вже стояв сніданок і з балкону вийшов Володимир. Його синець так і красувався під оком. Було не звично бачити його таким. Я легенько посміхнулася і добряче завернула мокре волосся в рушник. Чоловік показує рукою на крісло і я сідаю на нього. Навіть попри те, що він снідає лише кавою, на столі стояли різні смаколоки і чай для мене. Я одразу ж потягнулася до тарілочки з шоколадним тортом.

-Смачного.-кажу чоловікові, який взяв собі маленький круасан.

-Навзаєм.

-Про що ти говорив з Олексієм?-запитую я, тому що цікавість взяла вверх.

-Розраховувався за номери. Не хотів цим займатись на рецепшені.-пояснює Володимир і я киваю.

Шоколадний торт виявився дуже смачним. Коржі добре пропитані, а крем такий ніжний, що аж розтаює в роті. Я й не замітили, як з'їла два великих куски, навідь забула про чай.

-Мммм... Який смачнющий!-з захватом викрикую я.-Скоштуй.-простягую чоловіку ложечку з кусочком торта, а той лише посміхається.

-Я не дуже люблю солодке.-відповідає він і я вже встигаю засмутитись.-Але раз ти просиш, скуштую.-він не спіша з'їдає весь кусочок торта, який я йому простягнула.

-Ну як? Смачно, правда ж?-запитую я.

-Угу. Хочу ще.-він швидко встає з свого крісла і нахиляється до мене. Я лише бачу хитрий погляд його карих очей, коли відчуваю його вуста на своїх.

Він повільно проводить язиком по моїй нижній губі, тоді зустрічається з моїм язиком і ще більше просувається до мене з поцілунком, який переростає в страсний.

Моє серце швидко почиє битись, ноги стали наче ватними, хоч я і сиджу, а жар в низу живота розгорівся якось невідомо для мене самої. Я швидко оговталась і відсторонилась від чоловіка, хоч не мала великого бажання це робити. Він не спішить відійти від мене, лише уважно дивитися в мої очі. Я всім тілом відчуваю ту напругу, яка між нами виростає.

-Смачно...-промовляє хриплим голосом чоловік і кутики його губ піднімаються в легкій посмішці.-Солодко...-продовжує він і я не витримую.

-Потрібно одяг збирати.-швидко встаю з крісла і пробігаю повз задоволеного чоловіка.

Швидко дістаю наші валізи і починаю спочатку збирати речі Володимира, сказала ж, що зберу НАШІ речі.

Він починає мені допомагати, ніби ненароком торкаючись моїх рук. Знає ж, зараза, що від його одного дотику мурашки по всьо тілу пробігаються.

В двері хтось стукає і я зразу ж вибігаю, щоб відчинити. Тому що напруга в нашій кімнаті не дозволяла навіть нормально дихати.

За дверима стоїть Оксана і... Влад. Мої руки починають тремтіти, але бачу, що Оксані зараз дуже важко.

-Юль, Влад хоче тобі дещо сказати.-дружина його штуркає в бік і він нарешті підносить голову.

Ця картина виглядає, ніби Оксана - мати, а Влад - син і бешкетник, який наробив дурощів.

Але одим поглядом на чоловіка бачу, що порівняно з Володимиром йому пощастило менше. Синець набагато більше виднівся, тільки під лівим оком, таж сама брова розсіклась, а наж верхньою губою сліди засохлої крові. Виглядає страшно.

-Вибач. За те що сталось вчора і... багато років тому.-каже Влад і швидко йде від дверей.

Оксана з повними очима сліз дивиться йому в слід, але тоді повертає погляд на мене.

-Юля, вибач. Я не знала, що мій чоловік - такий негідник.