Частина 12

Ранок нового дня почався просто чудово. У мене був хороший настрій,  бо сьогодні у мене день народження. Правда, про це нікому не відомо. Але мені байдуже. Сьогодні мені виповнилось 27 років.

-Доброго ранку.-привіталась я зі всіма, коли прийшла на сніданок.

-Привіт.

Мені зараз так хотілось почути привітання і різні побажання. Але я вже дійсно впевнилась в тому, що ніхто не в курсі.

-Я вже не можу дочекатися нашої вечірки на яхті.-ледь не закричала Олена, яка була ну дуже щасливою.

-І я. Буде весело.-відповіла Леся.

Всі почали жваво обговорювати нашу вечірку. Я сіла поряд з Володимиром.

-Чому не розбудив мене?-запитала його.

-Ти так міцно спала, не хотів тебе будити.-він мило усміхнувся і допив свою каву.-Бачу в тебе сьогодні гарний настрій.

-Так! Дуже.-мені так захотілось розповісти про своє свято, але щось мене стримувало.

-Давайте поки до вечора підемо купатися. Ми вчора так і не ходили на озеро.-запропонував Денис.

Я згадала це чудове озеро Мошно. Воно назавжди запам'ятається мені. І якщо я ще колись тут буду, то обов'язково відвідаю його.

-Юля!? Ти з нами?-гучний голос Олени вивів мене з роздумів.

-Так. Я задумалась.-я усміхнулась і глянула на дівчину.-Що таке?

-Я тебе питала чи ти підеш купатись.-я глянула на Володимира, ніби запитуючи.

-Ми підемо.-усміхаючись сказав Володимир.-І Олексія потрібно покликати.-після цих слів Олена наче розцвіла. Вона точно в нього закохалася.

Я усміхнувся з такою реакції дівчини і допила свій зелений чай, який заказав мені Володимир.

Після веселого сніданку всі пішли в номери і домовились зустрітись вже на пляжі. Я одразу почимчикувала у ванну, щоб вдіти купальник під літнє плаття. Володимир чемно чекав своєї черги сидячи на кріслі. Я закрутила своє волосся в пучок, вийшла.

-Ти замітили, що між Оленою та Олексієм щось є?-сміючись запитав чоловік.

-Це точно. Жаль, що після відпочинку вони не будуть бачитись.

-Коли закінчиться сезон, Олексій буде жити в нашому місті. Думаю, у них є майбутнє.

-Це чудово! Дуже.-зраділа я і сіла на інше крісло.

-Юль,-почав Володимир.

-Що?

-Ні, нічого. Я піду теж передінусь.-я кивнула.

Коли Володимир пішов у ванну я взяла пляжну сумку і склала туди два рушника. Сьогодні я була налаштована поплавати там, де мої ноги не відчуватимуть дна.

Ми прийшли на пляж якось зашвидко і там були лише Олексій з Оленою. Вони мило про щось щебетали. Олексій їй звабливо посміхався, а Олена відповідала такою є посмішкою. Ми підійшли до нашої парочки і вони обоє зашарілись,ніби ми їх за чимось застукали.

-Друже, куди ви вчора пропали?-запитав Олексій.

Володимир посміхнувся і глянув на мене. Я теж посміхнулась йому. Напевне з боку це виглядало дуже дивно.

-Ми їздили на Мошно.-відповів чоловік.

-Зрозуміло. Давайте швидко роздягайтесь і гайда в воду. А то всі решта не дуже спішать.

-Тільки без дурощів, прошу.-сміючись попросив Володимир.

-Ну що ти, друже? Які дурощі?

Олена тим часом вже зняла свої шортики і попросила мене допомогти розв'язати її майку на шиї. Я лише зробила крок, як Олексій випередив мене. Олена вся затремтіла і це навіть я помітила.

Володимир зняв свою футболку і шорти. А я ще досі стояла в платті. Чоловік став перед мною і хитро посміхнувся.

-Тобі допомогти?

Він що, знущається? Моє серце почало битись швидше, коли між нами не було і кроку відстані. Він що, зваблює мене? Ні! Я на це не поведусь. Я швидко зробила крок назад.

-Я сама.

Я швидко зняла своє плаття і вже стояла в білому купальнику. Володимир оглянув мене з ніг до голови і важко ковтнув. Навіть я це почула.

-Здоганяйте.-крикнув Олексій, який вже тягнув Олену у воду.

Володимир взяв мене за руку і побіг за Олексієм. Вже у воді моє серце заспоклїлось. Тому що я хотіла навчитись плавати. Цього разу я не відчувала страху, коли вода була мені навіть по шию.

Володимир відпустив мою руку почав плисти. Я попробувала зробити те ж саме. Перша спроба була невдала, тому я пішла під воду. Але міцні руки швидко зловили мене. 

-Давай я буду тебе підтримувати.-запропонував чоловік.

Мені було соромно, що я одна не вмію плавати. Олексій з Оленою були вже далеко попереду.

-Я буду тут, а ти пливи.-сказала я, тому що не хотіла, щоб шеф бавився зі мною.

-Що ти таке говориш? Хіба я можу тебе тут саму залишити?-обурився чоловік.

-Я не вмію плавати.

-Я тебе навчу. Довірся мені.-він посміхнувся ангельською посмішкою і відпустив мене.-Я буду тебе підтримувати.

Я довірилась. Почала плисти. Володимир як і обіцяв, підтримував мене, коли я йшла на дно.

-Ти швидко вчишся.-через декілька хвилин сказав чоловік.

-Дякую.-щиро сказала я, коли вже могла триматись на воді.

До нас помалу почали підпливати всі решта, які вже встигли прийти на пляж. Олексій теж з Оленою повернулися. Володимир крутився постійно поряд і дуже близько. Та коли знову почалась ця вся дурість, всі "розбіглись" і хлюпались. Я сміялася від того, що Денис висів на спині Олега.

Побачила, як Володимир за декілька метрів пірнув під воду. А вже через декілька секунд почула,як хтось піднімає мене.

-Попалась.-сказав чоловік і потрис головою, щоб волосся розправилось.

Я шоковано дивилась на Володимира,а він все ще тримав мене на руках. Він дивився з низу вгору, а я навпаки.

-Відпусти.-сказала я і через хвилювання посміхнулася.

-Ти чого так далеко відпливаєш від мене?

-Я...я нечайно.-я геть розхвилювалася, але вже в цю мить чоловік відпустив мене.

-Ви такі милі.-почулись коментарі збоку.

-Дякуємо.-сказав Володимир і обійняв за талію.

Я від цього відчула, як не можу вже стояти на своїх ватних ногах.

Навколо нас всі знову почали хлюпались водою і Володимир міцніше притиснувся до мене, тим самим захищаючи від крапель води. Я відчула, як мої щоки горять. Зі мною таке вперше за довгий час. Він це ніби відчув і вже через мить голосно сміючись почав хлюпати на мене водою. Я одразу ж почала робити те ж саме.