Глава 20

— Я правильно розумію, ви хочете сплатити весь борг без права перерахунку?

Юрист, якого найняв Стас, дивиться на мене здивовано. Ще б пак. Він налаштувався на черговий виграш справи, думав, що нагне податкову, а тут — клієнт вирішив заплатити всю суму одразу без розгляду.

— Саме це я й хочу зробити. Прошу вас взяти участь, проконтролювати зарахування і, якщо це можливо, прискорити його. Я хочу полетіти якомога раніше.

— Не підкажете, до чого такий поспіх? Адже це не маленька сума, ви розумієте?

— Розумію. Я їду з особистих причин і не збираюся тут затримуватися.

Ця сама особиста причина дзвонить мені втретє поспіль. Першого я утнула дурість і відповіла, відразу ж почувши в слухавці голос Макара. Скинула тієї ж миті. Навіть слухати не збираюся. У нього дружина та син віку Тимофія. Якщо він тому мене покинув, то хоча б міг сказати, що мої ревнощі не безпідставні й він справді переспав зі своєю сусідкою. А якщо причина була в іншому і з Жанною вони переспали вже потім, то… яка збіса різниця? У них дитина та сім’я. Зважаючи на все, щаслива.

— Може, ви подумаєте?

— Я все сказала, — підводжуся. — Якщо не хочете допомогти, я знайду іншу людину.

— Ні, що ви, — квапливо поступається. — Допоможу, звісно. Ви сідайте.

Далі розмова йде про те, як краще зробити оплату, щоб виїхати якомога раніше. Тут мене більше нічого не тримає. Домовившись, я кидаю на стіл оплату за рахунком і підіймаюся з-за столу. Біля автомобіля таксі, яке я викликала через додаток, зупиняюся, тому що Макар дзвонить мені вчетверте. Я скидаю та відправляю його номер до чорного списку. Де він роздобув мій, здогадатися нескладно, адже мені телефонували з клініки, підозрюю, з його чарівністю та вмінням догоджати жінкам, отримати номер колишньої — завдання з категорії легких.

В автомобіль сідаю повністю спокійною. Я впевнена, що це затишшя перед бурею, й чекаю на останню, наче на музу. Я впевнена, що вона обов’язково настане. Можливо, тоді, коли я повернуся на батьківщину, можливо, у літаку чи тут, коли я особливо непідготовлена ​​й незахищена. Відшкрібати себе з дна мені не вперше, я обов’язково впораюся, але краще, якщо це станеться не тут.

Дорогою додому юрист повідомляє мені, що проблема розв’язана, мої гроші будуть зараховані післязавтра до обіду, відповідно, я можу купувати квиток. От і чудово. Дорогою навіть забронювати два квитки встигаю. Прощання зі Стасом буде болючим, але я впевнена, швидким. Брат обов’язково зрозуміє мене.

Біля воріт будинку на телефон знову надходить дзвінок. Цього разу із невідомого номера. Відповідати я не збираюся, тому що чудово знаю, хто дзвонить. Що йому від мене треба? Хоче вибачитись? Скаже, що я все не так зрозуміла? Чи попросить нічого не казати дружині? Шість років тому він пішов, не сказавши наостанок і кілька слів, а зараз у гордому мовчанні хочу піти я. Його дружині я, звісно, ​​нічого не скажу. Та й що казати? Що він віддав перевагу їй, а за шість років вирішив перевірити чи правильно вчинив? Маячня… і звучить неймовірно образливо.