Розділ 7

   Він відчував страх і йшов на нього, тому сховатись було нереально, так само як і перестати боятися. Той жах намертво прилип до свідомості, не відпускав.

   Монстр полював, постійно полює в цих обшарпаних колючих стінах пустої багатоповерхівки. Його дихання позаду моторошне і зловісне, нагадує про невідворотне. Він майстерно вистежує свою здобич і завжди наздоганяє, але спершу дає відчути примарну надію на порятунок - бавиться, наганяючи страху, а потім метко впивається кігтями. І от це сталося знову. Перервав чергову невдалу спробу втечі. Схопив, не давши впасти та рвучко поцупив до себе, коли спіткнулась об першу сходинку вузького майданчика, заплутавшись в довгій сукні. Краще б покотилася донизу!..

   Пронизливий крик шматував нестерпну тишу, заполонивши усі простори, проникаючи в кожну шпаринку мертвої будівлі. Якби цей несамовитий вереск міг допомогти його здолати, я б завжди перемагала, але... На сукні раптово проступила ненависна червона пляма, поспішно розпливаючись білим атласом. Все традиційно - за звичною схемою, тільки от цього разу якась чужа рука, без тих жахливих кігтів, легко торкнулася плеча, чого раніше ніколи не було... Почала трясти все більш настійливо і враз прийшло розуміння, що все сон, і я вже не в холодній, страшній будівлі, а в ліжку.

    Різко сіла важко дихаючи та нервово притисла ковдру до себе, намертво вчепившись в її краї, ніби то щит. Поволі опам’ятовувалась, бо картинка навколо ставала все чіткішою, а сонячне проміння заливало всю кімнату, повідомляючи, що вже давно час просипатись. 

   Оторопіло усвідомила, що верещала по-справжньому, а поруч знаходився Тім і це саме він допоміг вирватися з кошмару, не дав додивитися той жах до кінця. Хоча і так чудово знала, чим все закінчиться і ким насправді виявиться той монстр.

   Трясця! Оце так виставу влаштувала. Скривилась, нещадно зморщивши ніс і хмурячи чоло. Скільки ще ця чортівня снитиметься?

   - Ну ти й дала сусідам заняття... Тепер весь день будуватимуть здогадки, що саме я тут з тобою робив. – він першим порушив тишу, спробувавши перевести все в жарт. Одразу забрав руку з плеча і вже серйозно продовжив: - Як самопочуття?

   - В нормі. - подала голос, відмітивши, що він звучав хрипло і незвично.

   Між нами знову запанувала тиша. Тім був одягнений і це вже радувало та навіть трохи вгамовувало збентеження.

   - Часто бачиш подібні сни? - розігнав всі роздуми несподіваним питанням.

  Всівся поруч і ліжко колихнулось під його вагою. Злегка примружився зі знанням справи. Більше не торкався, лише уважно вивчав, а я його. Мигцем пройшлась очима світлою футболкою, з полегшенням виявивши, що моє обличчя, ніби, не залишило там слідів. Далі погляд ковзнув його лицем – наче не виглядав пом’ятим, значить особливих проблем не доставила, хоча... не факт. Глибокий вдих і нарешті привела в норму основні життєві показники.

   - Іноді. - зізналась знехотя, спробувавши вловити його настрій, але те, що побачила зовсім не сподобалось, тому поспішно взялась заспокоювати: - Все добре Тім. Це ж просто свідомість так допомагає впоратися з проблемами, бо насправді погані сни допомагають боротися зі стресом в реальному житті - науково доведений факт. Психіка вчиться протистояти можливим загрозам, тренуючи емоції.

   Мені вдалось остудити його роздратування. Явно не очікував, що видам щось подібне, тому було вирішено продовжити:

   - А ще наші емоції можна регулювати. Для цього лиш варто заплющити очі, це навіть частково може перемогти поганий настрій. Ти знав таке?

   - Знав, Соня. – повідомив незворушно, чим добряче здивував – хотіла блиснути знаннями... не вдалося. І він почав пояснювати: - Служба така. Психологічна підготовка на найвищому рівні. Мабуть, вже можу сеанси замість психолога проводити. А ще чудово знаю, що між жахом та страшним сном тонка грань. Коли сон переходить певний поріг страху, це вже жахіття і воно лише шкодить.

   Звісно знала й таке, але ж не бажала озвучувати.

   - Якщо декілька разів в день повторювати фразу: "Це просто сон", з часом проказуватимеш її і уві сні, просипаючись. Це дієвий спосіб. Спробуй.

   Лиш спантеличено кивнула. Все дійсно так просто?!

   - Наскільки мені відомо, психолога ти не відвідувала. - продовжив завзято - Звідкіля такі знання?

   - Гадаєш змогла б знаходитись в лікарні стільки часу просто дивлячись в стелю і вислуховуючи постійні нарікання Мії? - усміхнулась тим спогадам. - Довелось прочитати силенну-силенну різноманітної літератури і статей. Зазвичай вибирала інформацію про сни. Навіть вчення Фрейда трохи осилила, в нього були досить цікаві думки з приводу сновидінь і їх тлумачення.

   - Чому сни?

  - Просто так, - знизала плечима, хоча чудово знала відповідь, адже шукала пояснення і знайшла.

  Він знову дивився занадто чудно, погляд як і напередодні, в ньому щось незрозуміле... І ці спомини змусили присоромлено відвести очі, традиційно закусивши губу, адже поведінка вночі була дуже далекою від зразкової... Та від реальності не втекти, хоч як би не старалась уникнути основної теми. Тому набравшись сміливості, глянула на нього і обережно почала:

   - Мабуть, мені слід вибачитися, за все те, що було вчора. В тебе власне життя, а я відірвала від справ.

   - Можеш звертатись будь-коли. І знай: я не засуджую. Розумію, що шукаєш забуття, але ж це не допоможе - необхідно навчитись залишати все в минулому і жити далі.

   - Я живу, Тім. Все добре. – запевнила, але вираз його обличчя не змінився – він не вірив і погляд продовжував іскрити співчуттям.

  - Ті способи, які вибираєш не допоможуть - полегшення не прийде, поки не зміниш ставлення до всього і не переможеш власний страх.

   Такий впевнений... Зніяковіло опускаю очі додолу і підтягнувши коліна до грудей, ще більше натягаю ковдру на себе. Якби можна було, взагалі б сховалась під нею.

   - Соня, я допоможу тобі перемогти всіх демонів.

   Вражено підвела очі. «Трясця... І що такого я йому вночі наплела?! На що він натякає?» - затамувала дихання, гублячись в роздумах та вкотре закусила губу в передчутті чогось нехорошого. Ці ранки, коли настільки соромно за ніч, нічого хорошого не пророкують.