1

Вона йшла вулицею і нічого не бачила перед собою. Гіркі сльози, сльози  втрати і відчаю, заливали погляд. Їй було боляче, дуже боляче. Тільки боліло не тіло. Коли душу гризе обман коханої людини, це болючіше за будь-який удар чи то пак іншу глибоку рану. А особливо болючіше, коли подібне вже не вперше. Ще й у таке свято: Валентинів день. Для чого його придумали? Аби самотні та покинуті відчували себе ще гірше?

Лоліта, протерши очі, побачила вогники кафе і вирішила зайти усередину. Вона присіла на вільне місце, і смуток знову накрив її серце. Як він міг? Ну як? Він так клявся у любові, і що далі? Пішов гуляти з іншою. Та й ще викручується, відхрещується. Дівчина була вдячна своїй подрузі Катерині, яка відкрила їй очі. Адже це саме Катя побачила їх удвох. Дімку та ту руду бестію.

Але що ж в ній самій не так? Негарна? Але ж за Лолітою хлопці ходили зграями... Ну, майже зграями. Дружила вона з багатьма хлопцями, ось тільки закохалася в Діму. Без тями.

Без тями... А може, любити-то якраз треба з тямою? Щоб не закривати очі на пізні приходи коханого? Дімка останнім часом дійсно пізно з’являвся у Лоліти вдома, на побачення залишалося мало часу. А виявляється... Дімку затримувала руда дівка.

-Що-небудь замовлятимете? - відірвала від думок офіціантка.

Лоліта підняла очі. Погляд вихопив копицю рудого волосся, стягнутого в хвіст. Руда... Вона вже ненавидить усіх рудих. Стоп, офіціантка-то тут ні до чого.

-Сік, будь ласка,— відповіла Лоліта.

Доля повторюється?

П'ять років тому, ще в школі, Катерина допомогла викрити в зраді тодішнього хлопця Лоліти, Славка. Майже так само прибігла і повідомила, що бачила, як він цілується з дівчинкою з паралельного класу. Дівчата удвох вийшли в коридор, і Лоліта все побачила на власні очі: Славко дуже мило розмовляв з білявою Аліною. Лоліта розсварилася зі Славком у пух і прах.

А тепер ось Діма ... І що далі? Де її доля? Адже з кожним роком ми не молодшаємо. Час і про сім'ю задуматися.

-Які люди!— почула дівчина голос зовсім поруч.

Лоліта підняла очі і побачила... Славка. Але не з Аліною. З іншою.

-Це якесь диво,- сказав Славко.- Схотілося кави випити, а тут ти сидиш. Я тебе не відразу впізнав. Не завадив?

Тут він побачив почервонілі очі Лоліти.

-У тебе щось сталося?

-Не звертай уваги, - відмахнулася дівчина.

-Слухай, стільки років пройшло, час вже й забути старі образи. Що сталося?

Славко вочевидь мав намір все вислухати. Він посадив свою дівчину на вільний стілець, та й сам присів поруч.

-Мені зрадили, - швидше пробелькотіла, аніж промовила дівчина.

Горло здавлювала грудка гіркої образи, і дівчина знесилено опустила голову.

-Зрадили? - мабуть не повірив Славко.- І ти сама це бачила?

Лоліта знову глянула на свого колишнього хлопця. Дивно, але якби вони сьогодні зустрілися вперше, вона б у нього не закохалася. Він надто змінився.

-Катя сказала,- лише відповіла Лоліта.

-Катя?! - заволав Славко.

-Тихіше, - осмикнула його супутниця.

-Ви все ще товаришуєте? - запитав Славко.

-Так, а що? - не зрозуміла Лоліта.

-А те, що вона нас розлучила!— обурився хлопець.

Тоненькі брови Лоліти поповзли вгору.

-Вона просто відкрила мені очі на твою зраду,- виправдовувалась дівчина.

Славко пирхнув і захитав головою. І чому дівчата такі дурні?

-Ми з тобою давно не пара, тому вислухай спокійно. Зради не було. Вона все вигадала.

-Це я її попросила, - винувато промовила супутниця Славка.- Мені Славко дуже сподобався, я закохалася, але у нього була ти... У мене не було шансів. Ось вона й розіграла спектакль з Аліною.

-Зачекайте, - обуренню Лоліти не було меж.- Вона моя найкраща подруга. Такого не може бути!

-Ну, сама думай.

Славко зі стільця і продовжив:

-Як я й сказав відразу, ми вже не пара, мені обманювати ні до чого. Подумай, а не повторилася історія?

Вони пішли, а Лоліта залишилася одна та зовсім розгублена. Дівчина взяла телефон і набрала номер Діми. Скинув. Ще раз... Знову скинув. Не дивно, після останньої розмови між ними... Ще п'ять хвилин тому вона б сама скинула. Лоліта підхопилася на ноги, вибігла з кафе і швидким кроком попрямувала до Дімки. Додому, скоріше, до нього додому! Так, стоп, а якщо все це дійсно правда? І є зрада? Лоліта сповільнила кроки. Так, ніби вже й не малолітня дівчинка, потрібно діяти розважливо. Простежити. О! так, дуже розважливо. Гаразд, дійти до нього додому, а там буде видно.