Розділ 1. Несправності

Паливна система завдала більше клопоту, ніж киснева, і це стало зрозуміло вже після перших перевірок. Тиск залишався в допустимих межах, насоси працювали справно, а фільтри не повідомляли про критичне забруднення. Проте двигун витрачав більше палива, ніж мав би за обраного режиму.

Послідовно виключивши несправність вимірювальних приладів, помилки розрахунку тяги й неправильну роботу регулювальних клапанів, я залишився з кількома можливими причинами, жодна з яких мені не подобалася.

— Порівняй склад палива з даними перед останньою посадкою.

Помічник виконав команду, і на екрані з’явилися два набори показників. Різниця була невеликою, але помітною.

— От і знайшлося.

У паливі були домішки, яких раніше не було. Збільшивши масштаб відображення даних аналізу, я порівняв їхній склад зі складом матеріалів, які зазвичай потрапляли в систему внаслідок зношування обладнання. Збігів не було. Це не доводило зв’язку з мікроорганізмами третьої планети, але робило таку версію достатньо ймовірною.

— Розрахувати ефективність очищення штатними фільтрами.

— Недостатньо для відновлення початкових параметрів.

— Очікувано.

Перевірка доступних варіантів показала, що розбирання частини системи зайняло б надто багато часу. Заміна фільтрів теж не гарантувала результату: якщо забруднення містилося в самому паливі, нові елементи могли швидко опинитися в тому самому стані.

Залишався інший спосіб. Вивівши на екран схему рухової системи, я почав складати послідовність операцій. Потрібно було змінити режим подачі палива, збільшити тягу й використати охолодження під час розширення для відокремлення небажаних домішок. Процедура була не найекономнішою, але значно кращою за продовження польоту з характеристиками, що поступово погіршувалися.

— Підготувати двигун до зміни режиму.

— Підтвердьте збільшення тяги.

— Підтверджую.

На екрані з’явилася нова схема роботи. Перевіривши обмеження щодо температури й тиску, я зафіксував допустимі межі.

— Починаємо.

«Керн» відгукнувся ледь помітною вібрацією. На основних екранах почали змінюватися показники тяги, витрати палива й температури. Стежачи за ними, я час від часу коригував режим.

Перший цикл не дав бажаного результату, другий виявився кращим, а після третього вміст домішок помітно знизився.

— Повторити аналіз.

Помічник вивів нові дані, які я деякий час вивчав.

— Уже схоже на паливо.

Повертати двигун у звичайний режим одразу не став: спочатку провів додаткову перевірку, потім ще одну, зі зміненим навантаженням. Лише переконавшись, що показники стабілізувалися, почав поступово знижувати тягу. Вібрація зникла.

— Розрахувати залишкову дальність.

На екрані з’явилися нові значення. Результат був прийнятним, але гіршим за той, на який я розраховував на початку експедиції.

Зберігши звіт, відкрив загальну схему маршруту. Супутник був попереду. Його дослідження мало завершити роботу в цій системі, після чого можна було вирушати до найближчої станції. Тепер плани потребували перегляду.

Я зосередився на пошкодженнях обшивки, які залишалися головним джерелом невизначеності. Якщо мікроорганізми продовжували руйнувати матеріал, подальший політ без зовнішнього огляду ставав невиправданим ризиком.

Можна було відразу змінити курс і попрямувати до станції, але це означало відмовитися від дослідження супутника, перебуваючи вже порівняно близько до нього.

Зіставивши залишок ресурсів, відстань і прогноз поширення пошкоджень, я деякий час мовчки вивчав результати, а потім обрав проміжне рішення: спочатку підійти до супутника, провести необхідні спостереження й виконати зовнішній огляд «Керна». Якщо пошкодження виявляться серйознішими за очікувані, припинити експедицію.

Ризикувати кораблем заради кількох додаткових вимірювань не бачив сенсу, але й відмовлятися від роботи через несправність, яку ще можна було усунути, не збирався.

— Скоригувати маршрут. Пріоритет — безпечне зближення із супутником.

— Маршрут розраховано.

Перевіривши траєкторію, я підтвердив зміну курсу. На оглядовому екрані повільно змістилося зображення зоряного поля.

Наступні кілька годин минули спокійно. Завершивши обробку частини зібраних даних, я перевірив контейнери зі зразками й переніс результати діагностики до журналу технічного обслуговування.

Напівпрозорий слиз поки вирішив не чіпати. Контейнер залишався герметичним, а додаткові дослідження могли зачекати до прибуття на станцію, де було відповідне обладнання.

Зараз мене більше цікавило те, що могло залишитися зовні. На відкритій тривимірній моделі «Керна» підозрілі ділянки розташовувалися в кількох місцях корпусу. Пошкодження були розподілені нерівномірно, наче щось закріпилося на поверхні й поступово поширювалося від окремих точок.

Я більшив зображення однієї з ділянок і роздивився змінений поверхневий шар. Можливо, йшлося про корозію або про інший процес, який зовнішні датчики інтерпретували як корозію. У будь-якому разі був потрібен безпосередній огляд.

Склавши список необхідних інструментів, перевірив готовність скафандра. Система життєзабезпечення, медичний блок, засоби зв’язку, ремонтний мультитул — усе було в робочому стані. Запасу кисню вистачало на вісім годин автономного дихання, чого було більш ніж достатньо для звичайного зовнішнього огляду.

Після перевірки кріплень інструментів я закрив технічну панель.

— Попередь за годину до початку зближення із супутником.

— Прийнято.

У житловій частині корабля, куди я попрямував, було тісніше, ніж хотілося б, зате все необхідне було під рукою. За роки експлуатації я кілька разів змінював розташування меблів, переставляв обладнання й переробляв системи зберігання. Деякі рішення вийшли вдалими, інші досі мене дратували, але виправляти їх було ніколи.

Я зупинився біля невеликої вільної ділянки стіни й подумав, що колись тут можна буде встановити додатковий екран або розширити робочу поверхню. А ще краще — замінити весь модуль.