Пролог

Датчик показує, що за останні шість годин я витратив удвічі більше кисню, ніж мав би. Тиск у житловому відсіку при цьому не змінився, концентрація вуглекислого газу теж у нормі. Звіряю показники з окремим витратоміром і переконуюся, що проблема у вимірювальному обладнанні.

Під столом технічного поста розташована панель із діагностичними модулями. Знімаю кришку, від'єдную потрібний блок і помічаю конденсат біля роз'єму. Волога просочилася крізь ущільнювач, на якому виявляється невелика тріщина. Цю деталь я міняв лише три місяці тому.

Протираю контакти, просушую роз'єм і дістаю запасний ущільнювач. Мабуть, варто перевірити всю партію. На упаковці є позначка про сертифікацію, але після сьогоднішнього випадку вона цікавить мене виключно як свідчення того, що хтось успішно пройшов перевірку якості, особливо не переймаючись самою якістю.

Робота займає дев'ять хвилин. Після перезапуску витрата кисню повертається до норми. Залишаю систему під наглядом, а постачальника вношу до окремого списку. За останні чотири роки там назбиралося одинадцять компаній. Деякі з них уже встигли змінити назву.

«Керн» розрахований на екіпаж із двох осіб і досить просторий, щоб удвох можна було жити місяцями, не заважаючи одне одному. Окрім кабіни керування, тут є житловий блок з окремими каютами, майстерня та невеликий вантажний відсік, частину якого я переобладнав під лабораторію. Другу каюту використовую для зберігання обладнання та зразків, а замість додаткового крісла оператора встановив повноцінний робочий термінал. Основний пост пілотування залишив недоторканим, хоча для повсякденних завдань мені вистачає половини його функцій.

Коли купував корабель, розглядав кілька моделей, дешевших в обслуговуванні. Зрештою вибрав цю. Під час тривалих перельотів вільний простір потрібен хоча б для того, щоб не доводилося розбирати власне ліжко заради чергового ремонту.

Зараз «Керн» рухається за інерцією, двигуни вимкнені, а корекція курсу запланована через сім годин. За таких умов можна спокійно зайнятися роботою, що накопичилася. Ще раз перевіряю стан кисневого контуру й повертаю інструменти на місце.

Останній медичний огляд я проходив вісім місяців тому, коли оформлював дозвіл на перевезення біологічних зразків. Вік — сто сорок дев'ять років, відхилень за основними показниками немає. Нічого несподіваного.

За мірками мого роду я ще молодий. Щоправда, вікові норми давно перестали бути універсальними. Генетичні лінії людей тепер настільки різняться, що однакова доза ліків може мати зовсім різні наслідки навіть для двох цілком здорових чоловіків.

Мій рід займається далекими перельотами вже багато поколінь. Перші генетичні зміни з'явилися ще в предків, які проводили за межами населених систем більшу частину життя. Згодом до природного добору додалися цілеспрямовані модифікації, і поступово сформувався набір особливостей, корисних саме для тривалого перебування в космосі.

Мій організм здатен виводити широкий спектр токсинів, позбуватися накопичених радіоактивних ізотопів і швидше відновлювати пошкоджені тканини. Це не означає, що мене неможливо отруїти чи опромінити. Достатньо велика доза вб'є і мене, просто за менш серйозного впливу шанси на одужання значно вищі.

У дитинстві я якось проковтнув речовину, якою обробляли вантажні контейнери від грибка. Два дні провів у медичному відсіку, поки організм позбувався отрути. Батьки особливо не хвилювалися, а от мені все це зовсім не сподобалося. Відтоді я уважно читаю склад усього, що збираюся з'їсти або випити.

Довголіття теж не позбавляє звичайних проблем. Зуби все одно доводиться лікувати, суглоби теж не вічні, а кілька років тому мені замінили частину зв'язок у лівому плечі. Організм має достатньо можливостей для самовідновлення, але зловживати ними я не збираюся.

Закінчивши з обслуговуванням, переходжу до роботи, заради якої покинув населені сектори.

В архіві зберігаються результати сканування трьох малих небесних тіл. Два становлять інтерес для видобувних компаній, третє вкрите тонкою біологічною плівкою, походження якої поки встановити не вдалося. Дистанційний аналіз показує наявність складних органічних сполук, хоча визначити характер обміну речовин не виходить.

Відкладаю знімки поверхні й відкриваю спектральні дані. Склад плівки змінюється залежно від температури. Можливо, це реакція на випромінювання найближчої зорі, але для впевненого висновку знадобляться додаткові проби. Позначаю ділянку для повторного дослідження на випадок, якщо колись знову опинюся в цих місцях.

У цьому й полягає більша частина моєї роботи. Я обстежую віддалені системи, збираю зразки, складаю карти й передаю результати замовникам. Іноді знаходжу родовища корисних копалин, іноді нові форми життя. Останнє зазвичай приносить більше грошей, особливо якщо знахідка цікавить приватні дослідницькі організації.

Офіційно я зареєстрований як незалежний дослідник. На практиці більшість замовлень виконую без оформлення.

Далекі блоки секторів, куди я зазвичай вирушаю, не перебувають під контролем людських адміністрацій. Там немає усталених торговельних маршрутів, прикордонних служб чи рятувальних станцій. Компанії, яким потрібні дані з таких районів, воліють не афішувати власні інтереси, а я не бачу сенсу платити посередникам за можливість займатися своєю роботою.

І розцінки в мене відповідні. За стандартну експедицію отримую стільки, скільки зазвичай платять невеликій команді, а за особливо далекі маршрути беру окрему надбавку. Замовників це влаштовує, оскільки утримувати повноцінний екіпаж дорожче, ніж оплачувати мої послуги.