6

У центрі суцільної уваги, ще й на плавучому острові, Шу відчула себе, м'яко кажучи, некомфортно. Дракони обговорювали свої справи на закритій вечірці, а вона навіть втекти непомітно не мала можливості: слуга, що стрибнув у воду і сплив у захід сонця - таке видовище мимоволі привертає увагу.

Не додавав нічого приємного й глузливий погляд Гора: вовк останні п'ять років був для Шу чималою такою проблемою.

Зустрілися вони на такому ж заході, коли Іс Крижаний, моторошкуватий дракон з гострим, напівпрозорим на кінчиках волоссям і кришталевими очима, повернувся з чергової ділової подорожі із парою. Була б це істота будь-якого іншого вигляду, Шу наплювала б на нього з найвищої вежі, але Гор належав до клану Вовків, ще й однієї зі старших його гілок. Це було запорукою досконалого нюху, від якого не сховалася ні справжня стать Шу, ні ідеальне переплетіння їх з Аром запахів. Поспостерігавши пару годин за тим, що відбувається збоку, вовк не витримав і викликав лисицю для особистої розмови. Зрештою, вони гарчали один на одного, але кланову обіцянку, що вовк не втручатиметься, Шу все ж змусила його принести. Гор, щоправда, додав: «Й страждають же деякі ...» - І ще пару недрукованих виразів зверху.

З тих пір відвертих спроб влізти в чуже особисте життя вовк не робив, але дивився так виразно, що покусати його все ж таки хотілося — для страху і щоб трошки розім'ятися. На жаль, Іс, який закінчив їхню попередню «розмову», щось почав підозрювати і ревно стежив, щоб перевертні не залишалися наодинці. Так що під поглядом родича Шу тепер залишалося тільки робити пісне обличчя та опускати очі до землі, як і належить пристойному служці.

Задоволення не додавав й нервовий стан зовні абсолютно спокійного Ара, що передавався їй. А сірий дракон став ще більш роздратованим після заяви крижаної дракониці про істинні пари. Шу крадькома подивилася на Мі, настільки холодно-прекрасну і оманливо-тендітну, що зводило зуби. Лисиця знала: дружба між Крижаною та Аром перервалася, коли парою Мі став молодший брат тієї самої Багряної дракониці.

Насправді, лисиця поволі жаліла всіх учасників тієї давньої історії. У тому числі себе - оскільки саме їй доводилося за чужі помилки тягтися.

Там все було закономірно: молодий хлопець та юна дівчина, дракони, Золотий та Багряна, зустрілися дуже невчасно. Для великого і чистого кохання, принаймні. Ішла боротьба за княжий трон між головою Багряних та Тиром Бірюзовим. Відповідно, щаслива закохана була племінницею першого, а закоханий одним з вірних прихильників другого. Ускладнювалася ситуація тим, що пара зустрілася на балу, і свідків єднання було достатньо. Глава Багряних, принаймні, був присутній і закріплювати зв'язок родичці у категоричній манері заборонив, пославшись на майбутній вибір між двома кандидатами. Брехні в його словах не було: у цьому сімействі частенько наймали вищих перевертнів знаходити для кожного юного дракончика частково сумісну з ним істоту – як таку собі страховку і щоб більше виторгувати у потенційної пари.

А ось Лу Золотий, який був молодим недосвідченим драконом, зв'язок відразу закріпив.

Як легко здогадатися, це стало об’єктом для шантажу. Шу не знала подробиць, але уявити могла: князівський титул — не жарт, ставкою в такій грі може бути тільки життя, і обидва претенденти це розуміли. Не дивно, що від юного Золотого вимагали певних дій, щоб пара обрала саме його. Лу відмовився: його згода означала б смерть для брата та інших прихильників Тира. Цілком можливо, Золотий дракон просто не вірив, що його пара від нього зречеться - а примусити її ніхто не міг, це мало бути добровільне рішення.

Але вона відмовилась. І він вирушив у останній політ.

Тир все ж таки став Князем, стратив свого суперника і – за проханням Ара — його племінницю разом із обраною нею парою. Цей вирок Ар привів у виконання своїми руками, і Шу не знала, як ставитись до цього.

Багряних не винищили — все ж таки, найдавніший і найшляхетніший рід. Але оголосили їм опалу. І так би воно й залишалося, якби Крижана не зустріла Рі і не впізнала у ньому свою пару. Згнітивши серце, князеві довелося прийняти до двору Багряного - що означало припинення опали. Ара це обтяжувало, і Шу засмутилася разом з ним. Хоча, якщо відкинути солідарність, Рі подобався їй, а спостерігати за його спробами тримати рівновагу між інтересами сім'ї та істинної пари було захоплююче та трохи сумно. Шу здавалося, що, можливо, у них дуже схожі проблеми і вона може зрозуміти ту еквілібристику, до якої Багряному доводилося вдаватися.

Допоки вона міркувала, драконяче збіговисько підійшло до логічного завершення. Вона навіть встигла розслабитися та подумати, що все закінчиться добре, і тут Рі видав свою новину.

— Моя сестра обрала пана скарбника.

Шу задихнулася від затятої люті її справжнього, що накрила з головою, гранітний стіл під пальцями сірого розкришився. Вітри, покірливі своєму владиці, загули у висоті, відгукуючись на його емоції. Втім, сама Шу теж не стала мовчати:

— Як вона посміла!? — гаркнула перевертня, вишкіривши ікла. Всі присутні, які ще не відійшли після попереднього потрясіння, здивовано на неї витріщилися. Тільки Ос, відкинувши за спину пасмо волосся, що мінилося, наче вода, продовжив незворушно жувати.

— Рі, — Князь окинув тривожним поглядом вітри, що біснувалися у височині, Шу на межі перетворення і кам'яно-спокійне обличчя Ара, — ви повинні розуміти, що ситуація... не найстандартніша. Я шаную стародавні закони, але в даному конкретному разі я змушений відмовити Багряному Дому. Це недоречно.