Глава 2 П'ятдесят тисяч років це скільки?

— Мамо, а ти справді можеш прожити п'ятдесят тисяч років?
Соломія Павленко подивилася на доньку, яка стояла посеред кімнати з підручником у руках.
— Софійко, я ж тобі сказала, що мені просто зателефонували з дивною пропозицією.
— Але ти сказала, що можна отримати якусь сироватку!
— Сказала.
— То чому не хочеш?
Соломія усміхнулася.
— А ти хочеш, щоб твоя мама жила п'ятдесят тисяч років?
Дівчинка задумалася.
— Хочу, щоб ти жила довго. Але п'ятдесят тисяч... Це ж дуже багато!

— Отож.
— А скільки мені тоді буде?
— Якщо ти не користуватимешся сироваткою, то навряд чи зможеш відсвяткувати навіть тисячний день народження.
— А чому?
— Бо люди стільки не живуть.
Софія насупилася.
— Тоді я теж хочу сироватку.
Соломія відчула, як усмішка зникає з її обличчя.
— Сонечко, ми навіть не знаємо, чи вона справді існує. Може, це якісь шахраї.
— А ти перевіриш?
— Можливо.
— Тільки нічого не купуй, поки не перевіриш!
— Домовилися.
Софія задоволено кивнула й повернулася до домашнього завдання.
А Соломія знову взяла телефон.
Номер Марії Лещенко залишився в історії викликів.
Жінка відкрила пошуковик і ввела назву компанії.
«Ваші мрії».
На екрані з'явився сайт із фотографіями усміхнених людей та великим написом:
«Мрії не повинні чекати. Обирайте можливості вже сьогодні!»
Соломія переглянула інформацію про кредитні програми.
Компанія пропонувала позики на різні потреби. Серед послуг справді згадувалася сироватка довголіття.
— Нічого собі...
Вона відкрила відповідний розділ.
«Сироватка довголіття — додаткова послуга для клієнтів компанії. Сприяє суттєвому сповільненню процесів старіння, підтримці імунної системи та прискоренню природного відновлення організму».
Нижче дрібнішим шрифтом зазначалося:
«Сироватка не забезпечує безсмертя та не гарантує захисту від смертельних травм. Перед застосуванням необхідне медичне обстеження та відповідний висновок лікаря».
Соломія перечитала останнє речення.
— То це ще й до лікаря треба йти...
Вона прокрутила сторінку нижче.
Там було написано, що клієнти мають право відмовитися від введення сироватки. У такому випадку компанія пропонує звичайні кредитні програми з меншими сумами та коротшими термінами повернення.
— Хоч тут не змушують, — пробурмотіла Соломія.
Але одне питання залишалося без відповіді.
Як узагалі можна перевірити, що препарат діятиме п'ятдесят тисяч років?

Наступного ранку Соломія зателефонувала Світлані Павленко.
— Доброго ранку, мамо Світлано!
— Доброго, доню. Як ви там із Софійкою?
— Усе добре. Софія вже в школі, а я збираюся на роботу.
— А я сьогодні трохи раніше звільнюся. Може, зайду до вас увечері?
— Звичайно! Софія зрадіє.
— Тоді домовилися.
Соломія на мить замовкла.
— Мамо Світлано, а можна вас дещо запитати?
— Звісно.
— Ви хотіли б прожити п'ятдесят тисяч років?

У слухавці запала тиша.
— Соломіє, ти це серйозно?
— Цілком.
— А що це за питання?
— Мені вчора зателефонували з кредитної компанії. Пропонували позику, а разом із нею якусь сироватку довголіття.
— Яку ще сироватку?
— Кажуть, що вона сповільнює старіння. І можна прожити навіть п'ятдесят тисяч років.
Світлана засміялася.
— Оце вже вигадали! Раніше банки хоча б пилососи не пропонували разом із кредитами, а тепер ціле довголіття продають!
— Я теж спочатку подумала, що жартують.

— І що, ти погодилася?
— Ні! Я навіть на консультації ще не була.
— І правильно. Спочатку все перевір.
Соломія присіла на край дивана.
— Але якщо це правда?
Світлана не поспішала відповідати.
— Знаєш, доню, я не впевнена, що хотіла б жити так довго.
— Чому?
— Бо вже втратила двох найдорожчих людей. Спочатку Ярослава, потім Миколу. І не хотіла б тисячами років переживати нові втрати.
Соломія опустила очі.
Три роки тому вона втратила чоловіка. Рік тому не стало свекра.
Микола Павленко три роки боровся з раком легень. Після встановлення діагнозу він кинув курити, виконував рекомендації лікарів і сподівався одужати.
Але хвороба виявилася сильнішою.
— Я розумію, — тихо промовила Соломія.
— Та й навіщо мені п'ятдесят тисяч років? — продовжила Світлана. — Я краще проживу стільки, скільки мені судилося, але поруч із людьми, яких люблю.
— А якщо можна було б продовжити життя не на тисячі років, а, скажімо, на кілька десятиліть?
— Це вже інша розмова. Але все одно треба знати, що воно таке.
— На сайті написано, що перед введенням потрібно пройти обстеження.
— От бачиш. Значить, не все так просто.
— І якщо лікар заборонить, то сироватку не вводитимуть.
— Правильно робитимуть.

Соломія усміхнулася.
— Мамо Світлано, я ще нічого не вирішила. Мені взагалі гроші потрібні, а не п'ятдесят тисяч років.
— На перукарню?
— Так.
— Ти ж знаєш, я підтримую твою мрію. Але не поспішай брати на себе борги.
— Знаю.
— І ще, Соломійко...
— Так?
— Не думай, що мусиш усе робити сама. Якщо потрібна допомога із Софійкою, завжди звертайся.
— Дякую вам.
Після розмови Соломії стало трохи легше.
На роботі день видався насиченим.

Спочатку прийшла постійна клієнтка на фарбування. Потім — молода дівчина, яка хотіла кардинально змінити зачіску. А перед обідом записався чоловік на стрижку.
Лише о другій годині Соломія змогла перепочити.
Вона дістала телефон і знову відкрила сайт компанії «Ваші мрії».
— Щось цікаве знайшла? — запитала колега, помітивши її зосереджений вигляд.
— Та от думаю про кредит.
— На перукарню?
— Ага.
— І які умови?
— Поки не знаю. Але вони ще пропонують сироватку довголіття.
Колега здивовано подивилася на неї.
— Що?

— Сироватку, яка сповільнює старіння.
— Це ти зараз серйозно?
— Так.
— А крем від зморшок у подарунок дають?
Соломія розсміялася.
— Не знаю. Треба запитати.
— А скільки років обіцяють?
— Є програми навіть на п'ятдесят тисяч.
Колега завмерла.
— П'ятдесят тисяч чого?
— Років.
— Соломіє, ти точно на сайт кредитної компанії зайшла, а не на сторінку письменників-фантастів?
— Я й сама не впевнена!