Дельфіни не заговорили, прибульці не прибули, понеділок почався в понеділок.

-Якась дика історія. Так не мало бути.

-Ось тобі Микито і неправильна казочка. Ти звідки знаєш. що мало бути не так мамуся не таке на ніч читала?

-Не таке і так не повинно бути. Не тільки в казці. Якщо Тамарі щось здалося, то він би це показав. Щось би зробив або сказав. Нащо йому накликати на себе насмішки всього курсу, ніби його окрутила некрасива перестарка. Нащо втрачати таку кралю, як Тамара? Тамара Микитівна, пробачте.

-А ти звідкись знаєш, Миколо, що втратив. То було просто так може. Нічого ж не було, крім кіно, танців і гостювання у моєму домі, так в гості не він один ходив. В нас такі вечірки були, ух! сусідки мамі казали, що це розбещеність чи щось таке.Танці під "потяг на Чатанугу", о, ви не уявляєте.

-Дуже уявляю. В нас буде саме такий Новий рік тематичний. Хоч би мені щось з ваших суконь підійшло. Я ладна тиждень одну воду пити. Потім в інсті буде все викладено, і конкурс на кращу пару і кращий тематичний лук.

-Ой, наче бачу тебе і твою кращу пару. То тільки для інсти. А тоді саме так женихалися - так дідусь каже.  Як прийшов додому до дівчини і з батьками познайомився, то вже на тобі зобов'язання. І як потім не женишся, то це з дівчиною щось не те. Це майже осоромити її. Або не майже.  Або тобі дали відставку. А тут нічого такого. Наче нічого не було. 

-А може було? Тамаро Микитівно, он така велика та крокодиляча тека, вся напхана листуванням.

-Ну слухайте тоді далі.

****

Цей курс ми більше вчилися, ніж розважалися.

Стасик був нами задоволений, ми почали  допомагати на кафедрі - розбирали картки з практик та експедицій.

Я відпустила поволі свою досаду на подругу і друга. І пообіцяла собі, що більше ніколи нічого не вигадуватиму про ставлення хлопців до себе. Нехай висловлюються недвозначно, прямо і наводять докази. Бо ще одного такого випадку я не винесу.

Однокурсники дивились альбоми. Цокали язиками на мене в купальнику, на Риту з Сашком у воді. гигикали над знімками, де Влад і Міла  були вдвох. Влад свій альбом як розкрив, так і запулив їм об стіну, аж  альбом покривило. Але ні листочка не випало.Ми все клеїли на совість в ті альбоми, що робили в нас в Києві на фабриці   товариства сліпих.

Потім влад Альбом все ж підняв. І забрав додому.

Ну і одні двері зачиняються, інші відчиняються. Сашко з Натою женихалися весь третій курс. А в мене  звідкись з'явилася купа кавалерів, правда нікого з курсу, але майже всі студенти. 

Я була тоді дуже послідовна. Вибрала того, хто публічно освідчувався, рвав на шматки фотографії інших залицяльників і навіть залазив до нашого вікна по хиткій і іржавій пожежній драбині, щоб покласти квіти на підвіконня.

Мені було дуже страшно, що він зірветься, бо відстань до вікна була чималенька. І одного разу я впустила його у вікно, а він пішов знайомитися з батьками. Сказав, що він мій наречений і просить благословення. Це було трохи смішно, але дуже мило. Мама розчулилась, батько з ним випив трохи за вечерею за знайомство, отак в мене з'явився справжній жених - красень, спортсмен і фізик-атомник, як тоді було модно.

Ми побралися, все було дуже скромно, тоді не були прийнятні пишні весілля. Були наші батьки, трохи близьких родичів, мої подруги,  його друзі - теж двоє. Влад не прийшов, щось в нього не склалося. Але потім подарунок приніс - книгу, яку ми шукали вже рік і не могли ніде купити, перший том енциклопедії  з підпискою на всі останні. Царський подарунок у ті часи, що й казати.

На останньому курсі я отримала червоний диплом, а моєму синові був рівно рочок.  

Чоловік зостався без червоного диплома, бо працював вечорами на сусідній фабриці. Бо сім'я ж, дитина. Чоловік мусить заробляти. Але розподіл отримав гарний. Бо мав явні здібності багато вище середніх. 

Це теж було дуже зворушливо. В на не було такого співпадіння у всьому, я з Владом. Але в нас була любов,   сім'я і дитина, красивий розумний хлопчик. Чоловік пішов працювати в конструкторське бюро. Я пропустила пару років, бо займалася дитиною, бо він часто хворів. Сусідки навіть казали, що йому "пороблено",  а на  няню в нас грошей не було.

Коли син нарешті пішов у садочок, то я повернулася на кафедру. Влад там уже явно йшов вгору. Щось  читав заочникам,  робив кар'єру,  був нежонатий і не збирався, судячи з усього. В Сашка Ритою щось теж  не склалося. Вірніше Сашка підловила батькова секретарка. І він оженився з необхідності, але загалом був усім задоволений. Така вже він мила людина. Він і досі такий.

Рита трохи попрацювала в школі, а потім якось непомітно вони стали зустрічатися з Владом, а потім і оженилися. 

Їх весілля було більш пишним, все ж Ритин батько не аби, хто. Але без зайвих розкошів. Ну ви ж пам'ятаєте про любителів анонімок. Ми подарували молодим чайний сервіз, який дістали через знайомих.   

Міла ще на моєму весіллі сказала, що в неї буде все інакше. В їх селі гулятимуть тиждень. Але досі була сама.  Риті з Владом  прислала красиву листівку, але не приїхати з Донецьку не змогла - не відпустили з роботи.

В неї потім  знайшлася дитинка, синок. Його батька нам не показали. На весілля не кликали ні мене. ні Риту. Потім якось ми взнали через знайомих, що Міла швидко розлучилася і ростить сина сама.  Викладає в якомусь училищі.

***

Що далі?

Далі все вмістилося он в той футляр.

Влад багато їздив по світу. Тоді це було дуже незвично. З кожної зупинки і готелю присилав нам листівки і листи, де смішно описував свої пригоди, може й вигадані.

Ми все життя розуміємо одне одного без слів,  я завжди з ним раджуся по роботі, але нічого особистого між нами немає.

Він дуже підтримав мене листами і телефонними розмовами, коли я втратила чоловіка після час чорнобильської аварії.

Чоловік  там був з перших днів, отримав завелику дозу опромінювання. Знаю, хоч він і не казав, але страшно  боявся за нас з сином і нашою онукою.  Захистив, як міг. Листів не писав, ніколи було,та й брехати він не любив, а хорошого там нічого не було.