"Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає".

-Ну як, Микито, ви з сусідкою вже познайомилися? Заговорила до запаморочення? Вона чудова бабця, тільки їй нудно самій. Іноді у мене голова починає боліти, коли довго сиджу в неї, або чую якісь звуки дивні на межі вловимості, коли вона довго щось втирає. Дуже балакуча.

-Познайомився, так. Мила бабуля, Кларисо.  Ми добре поговорили. І пиріг був чудовий. І голова в жінок болить тільки тоді, коли вони чогось не хочуть. Так мій батько каже.

-Що за Клариса? Я Лариса. Мені бейджика повісити на груди, щоб ви не плутали? Ще раз почую брудні натяки, виживу звідси, тікатимеш аж до свого батечка, такого дотепного. 

-А що за  Микита? Я Микола. І ми на ти. ТИ про це теж забула. А на груди тобі що не повісь, все гарно буде. Бо це просто реалізація підліткових фантазій кожного хлопця. Правильно, вдихай глибше. Я все одно нікуди звідси не  піду. Навіть якщо ти ніколи не запам'ятаєш, як мене звати.

-Дивись мені в очі, Микито. В очі, а не туди, куди ти задивився. Проблема в тому, що раз я неправильно запам'ятала, то вже ніколи не знатиму, як тебе насправді звати.Тож вибирай. Або ти будеш Мик, або Микита. Або НікітА, як та дівчина з пісні. Можеш звати мене Кларисою, якщо тобі так легше. Можеш ніяк не звати, я теж можу до тебе ніяк не звертатися. Так теж можна жити поруч. Аби не заважати один одному і не бісити. Бо я сюди переїхала за тишею і спокоєм. Я істота дуже толерантна. Вже й так тобі кажу ти. А я це рідко кому кажу.

-Як все складно.  Мик - то відстій. Мичання якесь. Нікіта то посміховисько. Хай я буду Микита, а ти - Клариса. І це буде наш таємний код. Обміняємося телефонами, так і запишемо мене й тебе. І ніхто не здогадається, від кого смс або дзвінок. Правда здорово?

-Правда, дитинко. Твій ентузіазм трошки втомлює, але ти милий загалом.

-Яка я ще тобі дитинка? Я давно дорослий.

-Я не мала на увазі вік. Хоч і старше тебе мінімум років на п'ять. Ти себе дуже безпосередньо поводиш. Це навіть мило, але втомлює у великих дозах.

-А от і ні. Я  на першому курсі, та не після школи. Я кинув бурсу під батьковим крильцем в своєму місті. А провчився два роки. Тільки мене задовбали обмеження.  Того не роби ніколи, а те роби обов'язково. Ти не уявляєш - мама мені дозволила брати холодну воду з холодильника самому тільки в минулому році. Хто це витримає? Я безпосередній  - тому що екстраверт. А ти від усього втомлюєшся. Он і в Тамари Микитівни тобі не так. А там класно.

-Добре-добре. Давай на цій прекрасній ноті розійдемося по кімнатах і попрацюємо. Ми ж для цього  сюди потрапили, а не щоб мило щебетати ніпрощо до ранку, а потім завалити сесію, Микито?

-Так, Кларисо. До вечора.

***

-Кларисочко, а що в нас на вечерю? Я не обідав, а вже пізно, треба щось поїсти, мабуть?

-Не в нас, а в тебе. Он твої дві конфорки на плиті, ти ж правила читав. Чи он маркет навпроти - ще встигнеш щось готове купити. Або піцу замов. Відчепись словом, дитя природи. Не бачиш, я працюю.

-Бачу, як ти працюєш. Вже п'ять хвилин в монітор втупилася, навіть очі не  рухаються. Що,  про коханого згадала?

-Голодній кумі все хліб на умі. Сперматоксикозник. Що ти хотів?

-Їстоньки я хотів, Кларисонько. Ти ж дівчинка. В дівчаток завжди є що поїсти. А я останні гроші хазяйці за  кімнату віддав, мені ще не встигли перевести на картку.

-Кого ти дуриш? Не встигли перевести, три хаха. Ти їм  ссишся сказати, що в тебе гроші скінчилися. Скажеш ні, плейбой мамчин?

-Звідки ти все знаєш, ти шпигувала за мною? Тебе мама найняла?

-Тобто все?

-Ну про шкарпетки, унітаз, про те, де ховаю сигарети, там все в правилах, що мені й  дома забороняють. Оце втік на вільні хліба. А про плейбоя - ти мамі не кажи. Вона мене вб'є. Але ж хто б втримався? Чого ти смієшся?

-Ти не Микита, ти П'ятниця. А я чаклунка, що читає думки і вміє всякі чари чарувати.

-Яка ще п'ятниця?

-Не яка, а який. Дикун з Робінзона Крузо. Наївний, але симпатичний і слухняний. Ти що, думаєш про себе,  ніби ти унікальний і загадковий? Ти один шкарпетки розкидаєш, кришку унітазу не опускаєш і куриш у кімнаті, а бички ховаєш у квіткових горщиках? Ну ти наче вчорашній.  Я тільки написала все, за що мати сварить батька. Просто по пам'яті. Це звичайні чоловічі баги. Вони прошиті так, що від них позбавитись майже не можна. Але нам, жінкам,  треба намагатися. Бо це в нас теж прошито. А плейбой... Ти, дитя природи, хоч презиком користувався? Мені тут тільки сніду не вистачало.

-Користувався. Як ти можеш бути така зверхня? Можна подумати, ти старша на двадцять років, а не на два.

-Ще заплач, хто тут прагнув самостійності, а не має чого їсти? 

-Нннууу, я вранці поїв у Тамари Микитівни. З голоду не помру. Але їсти ж хочеться. І вона мене запрошувала на вечір. Треба одну роботу для неї зробити.

-Ясно з тобою все. Таки захомутала бабуся бичка розбирати ті папери. Ну ти попав. Хоч може ти солом'яний бичок. І попала бабця.

-Нічого я не попав. Я собі грошей зароблю. Там є старі листівки, листи з марками з усього світу. Щось воно коштує. Може не багато, а мені протриматись трохи без батькових грошей можна буде. А потім прийде новий транш від предків.

-То ти платоспроможний.  Це добре. Зараз принесеш мені з магазу що скажу. Запиши тільки. А то в вас чоловіків це теж баг - не чути, що вам сказали і чути те, чого не говорили. Ніякого пива! А тільки корисну їжу візьмеш. Дивись на цінники і знижки. Бо я теж сьогодні забула поїсти. Я з тобою поділюся, і зробимо бутери на завтра. Щоб ранком не морочитись. Потім я з тобою зайду до сусідки. Мені треба їй тиск поміряти і простежити, щоб вона ліки не забула прийняти. Мені за догляд її діти платять, та й так спокійніше буде. Не хочеться втрачати додатковий підробіток. А то прийшлось би мерзнути та приставати до перехожих з опитуваннями. Холодно і противно.

-Ого, в тебе досвід. Не хотів би я так заробляти.

-Нічо. Наші дідусі вагони розвантажували. Це тобі не папірці перехожим тицяти. Сьогодні подивлюсь, як ти вмієш працювати. Може ще комусь буде треба сімейний архів розібрати. На тобі картку. Купиш батона, м'ясну нарізку - вечері знижка буває, ну подешевше, сирок, тільки диви, щоб не сирний продукт, і два яблука, середні. То на завтра. А на сьогодні візьми зефір, не йди до сусідки з пустими руками, це кугутизм.  Зефір їй можна. А нам візьми по два пакети сиру, мені знежиреного. Розоришся з тобою.Тиждень ще тебе годувати. Будеш винний.