Глава 21.

Літо для Тесси пролетіло непомітно. Кожного тижня актриса на три-чотири дні улітала в якесь місто на гастролі із своєю антрепризою. Всі інші дні, вона з самого ранку приходила в лікарню й сиділа біля ліжка Рона, розважаючи його бесідою, або читаючи йому сценарії, котрі їй надсилали на розгляд. Чоловіку день до дня ставало все гірше. Внутрішні органи відмовляли один за одним і тільки його серце ще вперто перекачувало кров.

Жінка була дуже вдячна Коліну, котрий забрав Ендрю й Джека і в компанії сімейства Блеків повіз їх на острів в Карибському морі. Біл навідріз відмовився їхати із ними, мотивуючи це тим, що по-перше, в нього підвищений тиск і перебування на сонці йому протипоказане, а по-друге, хтось має слідкувати за домом і за тим, щоб його донька хоч іноді спала та їла. Чим власне і займався. З МакКалістером і дітьми Тес зв’язувалась щодня о шістнадцятій, оскільки різниця в часі складала п’ять годин, по відео-зв’язку. Хлопці навипередки розповідали про заняття дайвінгом, серфінгом, морською риболовлею й польотах на гідролітаку. Її тішив їх щасливий вигляд й загорілі усміхнені обличчя. А от погляд чоловіка день до дня ставав все більш занепокоєним аж доти, доки вчора в кінці розмови він рішуче сказав: «Ми повертаємось!». Його кохана намагалась заперечувати, але він додав: «Не обговорюється!» й розірвав зв’язок.

Тієї ночі вона ніяк не могла заснути, переверталась з боку на бік, рахувала вівець. Все без толку. Нарешті, Тіндал піднялась з ліжка, швидко зібралась і, нацарапавши кілька слів тату і залишивши повідомлення на холодильнику, сіла в машину й поїхала в лікарню. В коридорі відділення, де перебував Рональд, її зустріла медсестра.

• Вам вже хтось зателефонував? – здивовано запитала вона.

Тес обережно відсунула її з дороги й зайшла в палату. Її чоловік був в неприбраному вигляді. «Мабуть його намагались реанімувати», - відсторонено подумала вона, підійшла до ліжка, опустилась навколішки, взяла його за руку й притулилась до неї лобом. Сліз не було, вона вже їх всі виплакала.

            За деякий час її хтось обережно обійняв, виплутав її руку з руки Рона й підняв на руки. Жінка відкрила очі й одразу їх заплющила, оскільки палату заливало яскраве сонце. Отже вже ранок. Вона знову обережно відкрила очі й подивилась на того, хто її виносив в коридор.

• Потрібно дати лікарям зробити їх справу, - сказав Колін, всаджуючи її на стілець.
• Звідки ти тут? – здивовано запитала вона, - Діти?
• Діти з Блеками прилетять прямим рейсом надвечір, - подав їй воду в пластиковому стаканчику шатен, - Я не міг більше чекати й полетів з пересадками.
• А звідки ти дізнався?
• Біл написав повідомлення, коли побачив як ти від’їжджаєш від дому, - пояснив він.
• Ясно, - кивнула Тес головою й зробила ковток води.
• Потрібно сказати Джеку? – нагадав МакКалістер, - Вони зараз як раз в аеропорті пересадки.
• Так, я зателефоную, - жінка дістала смартфон з кишені й відійшла до вікна.
• Привіт, Тес! – почувся бадьорий голос пасинка, - Якщо ти шукаєш свого друга, то він вже десь на півдорозі до тебе!
• Він вже біля мене, - сумно посміхнулась його мачуха й озирнулась на предмет їх розмови, - Я з іншого приводу, - додала вона.
• Тато? – видихнув хлопець.
• Так.
• Коли?
• О другій ночі.
• Я скажу іншим, - сказав після паузи хлопець, - Ми вже в дорозі.
• Джек, - покликала Тесса, - Прийми мої співчуття.
• І ти, - просто відповів він.
• Ти ж знаєш, що ми сім’я?
• Так! – швидко погодився Рендал-молодший і додав, - Ти завжди була мені більшою матір’ю ніж Мілісент, навіть коли ще не була дружиною мого батька.
• Я люблю тебе! – видихнула жінка.
• А я тебе!
• Джек, ще одне, - почала вона.
• Що?
• Ви ніколи не говорили з татом про те, як він хоче, щоб його поховали? – невпевнено запитує Тіндал пасинка, - Пробач, що я ставлю тобі такі питання!
• Колись давно він сказав, що хотів би, щоб після його спалили й розвіяли попіл над морем, оскільки воно таке ж безкрає, як і мистецтво, - пригадав хлопець.
• Так, я також таке чула від нього, - погодилась Тес, - Отже так і зробимо?
• Так.
• А ти не захочеш мати місце, куди можна до нього прийти? – уточнює жінка.
• А воно в мене буде! – заперечує Джек, - Просто  для цього мені не потрібно буде їхати кудись в конкретну географічну точку, я зможу прийти на будь-який берег і поговорити з ним!
• І справді, - погодилась Тесса.
• Мені вже час в літак, - завершує розмову пасинок, - Тримайся там!
• Ти також! – відбиває зв’язок руда.

Потім вони з Коліном займались організацією похорону. Прощання вирішили організувати в театрі, де він пропрацював більшу частину свого життя, а потім відспівування в католицькому костьолі неподалік від їх дому і поминальний фуршет в бенкетному залі гільдії акторів США. Некролог склав і передав на публікацію у всі провідні видання, ще з літака, Джо. Одрі й Нік із своїми батьками прилетіли наступного ранку.