Глава 19.

• Це просто геніально! – вигукнув Рон замість привітань одного травневого ранку, коли Тес зайшла в його палату.

В руках чоловіка була таця із черговим сценарієм, як зрозуміла жінка, а його очі горіли тим самим вогнем, котрий вона так любила в ньому. Цей вогонь з’являвся тоді, коли режисер захоплювався тією чи іншою ідеєю. Він тоді нічого не бачив навколо і вкладав всі свої зусилля в досягнення поставленої мети.

• Доброго ранку, коханий! – поцілувала вона його, - Бачу, що настрій в тебе бадьорий?
• Ти не зрозуміла, - відмахнувся Рендал, - Це саме те, що тобі зараз потрібно!
• І що ж це? – підсунула Тесса стілець до ліжка й сіла навпроти.
• Сценарій до антрепризної моно-вистави! – захоплено пояснив чоловік і простягнув їй тацю, - Читай! – наказав.

Тес взяла в руки надрукований текст, пробіглась по перших рядках й здивовано подивилась на Рона.

• Так, це думки-монологи Маргарет Тетчер в різні періоди її життя, - кивнув головою той.
• Ти думаєш, що я зумію це зіграти? – вагалась жінка.
• Я впевнений, що це твоя роль! – голосно наполягав Рональд.
• Але я ще ніколи не грала літніх жінок? – не погоджувалась його дружина.
• Це просто грим, - відмахувався брюнет.
• Ні! – заперечувала актриса, - Це й інше сприйняття!
• Ти зможеш! – взяв він її за руку й переконливо подивився в очі, - Це твоя роль! Просто довірся мені! – повторив він свої ж слова, котрі сказав їй, коли вмовляв погодитись зніматись в «Жанні Д’Арк».
• Але я все одно не можу поїхати!
• Чому?
• Репетиції й прем’єра в Сіетлі! – маше руда тацею.
• І що?
• Я не можу туди поїхати! – повторює вона.
• Чому?
• Я не можу покинути тебе тут одного! – пояснює як малій дитині.
• По-перше, Джеку дають відпустку й він прилітає наступного тижня, - роздратовано переконує її чоловік, - Так що я точно буду не один!
• А що по-друге? – з посмішкою запитує Тесса, якій і самій дуже подобається ідея сценарію, хоч вона й прочитала лише першу сцену, і вона вже уявляє себе в ролі, але сумління не дозволяє їй поїхати від хворого чоловіка.
• По-друге, - бере її за руку Рендал і знову дивиться прямо в очі, - Я тебе дочекаюсь!
• Рон! – вириває руку й підхоплюється з стільця жінка, а потім нахиляється до його ліжка й наближає своє обличчя до його і продовжує, - Не смій!
• Не буду! – підіймає голову й цілує її в губи брюнет, а вона відповідає йому, - Подай мені телефон, будь ласка, - просить дружину, коли поцілунок закінчується, - Я зателефоную Лорі і попрошу, щоб вона все організувала! А ти їдь додому, збирайся й читай сценарій! Завтра обговоримо концепцію! – чоловік почувається в рідній стихії і йому це дуже подобається, адже останніми місяцями в нього такого шансу не було.

Так склалось, що за тиждень в Сіетл разом із Тес летіли її тато, котрий захотів провідати свого брата і його дружину, син і Колін. Останній взяв відпустку й хотів скористатись канікулами Ендрю, щоб познайомити його із своєю родиною. Вони мали зупинитись в їх домі, а для Тесси організатори вистави винайняли номер в готелі зовсім поруч із театром. Поїздка мала тривати три тижні – два тижні репетицій й вирішення організаційних питань, потім прем’єра й кілька повторів, а після гастролі по найбільших містах Сполучених штатів по кілька днів на тиждень, що власне влаштовувало актрису, адже давало можливість літати в Нью-Йорк, щоб провідувати Рона. Окрім того, продюсери пропонували пристойний гонорар, що також було важливо, оскільки жінка зараз не могла зніматись й гастролювати, що давало основну частину її заробітку, а рахунки потрібно було оплачувати.

В аеропорту Сіетлу їх зустріли Нік і Одрі, котрі відвезли її в готель, а Біла в дім його брата, і батьки Коліна та його брат Кевін, які забрали до себе їх сина та онука й ввічливо запросили до себе на вечерю його матір, на котру вона благополучно запізнилась, оскільки захопилась розбором вистави із режисером, за що картала себе в таксі дорогою до будинку МакКалістерів на березі затоки.

• Привіт! – зустрів її біля хвіртки Колін, коли вона виходила з автівки.
• Пробач, я запізнилась! – відразу вибачилась вона.
• Не зважай! – відмахнувся чоловік й пропустив вперед, вказуючи рукою дорогу.
• Доброго вечора! Вибачте за запізнення, - привіталась вона із присутніми в вітальні.
• Привіт, зірка! Сто років тебе не бачив! – обійняв її Кевін-молодший, брат батька її дитини, - Знайомся, це моя дівчина Міллі! – представив він незнайому їй білявку.
• Привіт, Тес! Ти зовсім не змінилась! – обійняв її батько сімейства.
• Дякую, містере МакКалістер! – посміхнулась вона, - Ви також!
• Зви мене Кевін, - запропонував літній чоловік, - Ми ж вже всі дорослі?
• Добре, Кевін! – погодилась гостя.
• Привіт, Тес! – привіталась господиня будинку від дверей в їдальню, - В мене вже все готове, прошу до столу!
• Дякую, міссіс МакКалістер! – сіла за стіл Тесса, - Востаннє я їла ще в Нью-Йорку.
• Мамо, бабуся приготувала твою улюблену качку, - сів біля матері Ендрю, - Я їй допомагав!
• Дрю – прекрасний хлопчик, - поцілувала онука в маківку його бабуся і вдячно подивилась на його матір.
• Дякую! – посміхнулась у відповідь остання.
• Завтра ми з дідусем і Кевіном підемо в поліцейську дільницю, - розповідав її син з повним ротом.
• Ендрю, спочатку прожуй, - попросила Тес.
• Уявляєш? Я зможу побачити кімнату зброї і подивитись як розслідують злочини! – не зважав на слова матері хлопчик.
• Впевнена, що це дуже цікаво! – підтримала сина жінка, приховуючи посмішку, оскільки краєм ока помітила як кривиться його батько.
• Мій онук – справжній МакКалістер! – пишався Кевін-старший, - Чує моє серце, що моя мрія про династію поліцейських здійсниться!
• Тату, давай все ж дозволимо Ендрю самому обирати, ким йому стати? – делікатно зауважив його старший син.
• А ким же ще йому бути? – обурився літній чоловік, - Не теревені ж по телеку теревенити?
• Ну навіщо Ви так? – кинулась на захист Коліна Тесса, - Не кожен зможе ці самі «теревені теревенити» так, щоб його при цьому слухали тисячі людей! – обвела вона поглядом присутніх за столом і їй здалось, що Каміла МакКалістер їй ледве помітно кивнула головою, - Я це точно знаю, на власному досвіді, так би мовити!
• Татове шоу дивляться всі мої однокласники! – похвалився Дрю.
• Справді? – запитав його батько, - Ти мені ніколи про це не говорив?
• Ти не запитував, - знизав плечами хлопчик, - Особливо всім сподобався ефір, коли до тебе приходила мама, - продовжив він, - Дідусю, бабусю, я Вам покажу, - обіцяє, - Я закачав собі запис на планшет.
• Я чого тільки їм? – обурюється Кевін, - Ми з Міллі також хочемо подивитись, - його дівчина киває головою.
• Тоді я виведу зображення на екран телевізора у вітальні і ми всі його подивимось! – знаходить рішення дитина і за столом змінюється тема.