Глава 15.

Останні кілька тижнів Колін відчував, що все своє життя він йшов саме в це місце і в ці обставини. Що та безліч жінок, імена й обличчя котрих він вже на ранок не пам’ятав, всі ті «друзі» й гулянки, всі ті його кар’єрні досягнення не вартували ані хвилини часу проведеного із Ендрю і Тессою. І хоч між ними зараз нічого не було в традиційному розумінні цього поняття, водночас, між ними було дуже багато! Адже лише одному йому вона дозволила розділити її біль, йому одному дозволяла бачити свої сльози! І він підтримував її як тільки міг. Сьогодні була неділя і репетиції в театрі не було, лише вистава в вечері, тож МакКалістер вирішив взяти сина й витягти його матір на прогулянку в парк розваг, а напрочуд тепла весняна погода робила цю ідею ще привабливішою.

Чоловік відкрив ворота біля дому коханої пультом дистанційного керування, який йому видав Біл, котрий був на подив прихильний до нього, заїхав на вільне паркувальне місце та вийшовши з машини попрямував на ґанок.

• Тату! – вибіг йому на зустріч Ендрю, який побачив його в вікно на кухні, де саме снідав із матір’ю, - Ти не говорив, що приїдеш?
• На ранковому ефірі в мене в гостях був один з власників Лего-ленду і вгадай що? – обійняв він сина й втягнув носом його запах.
• Що? – сяють цікавістю очі хлопчика, який всім серцем прийняв тата і завжди радів його приходам, тим паче, що той не шкодував часу на свою дитину.
• Він подарував мені три вхідні квитки на сьогодні! – лагідно посміхнувся його батько.
• Вау!
• Пішли розкажемо про це твоїй мамі? – запропонував чоловік, передбачаючи, що змусити її погодитись буде непросто.
• Так! – дитина біжить прямо на кухню і відразу повідомляє, - Мамо, тату подарували квитки в Лего-ленд на сьогодні!
• Це ж чудово! – радіє Тесса, вдягнена лише в піжаму й накинутий поверх неї халат, щастю сина.
• Доброго ранку! – заходить Колін на кухню й милується коханою, - Як ставишся до ідеї? – обережно запитує.
• До якої? – не розуміє жінка й робить ковток кави.
• Квитки три, - пояснює МакКалістер.
• І?
• Привіт, Колін! – заходить Біл на кухню і чоловіки тиснуть один одному руки, - Ти чого так рано?
• Мені задарма дістались квитки в парк розваг і я приїхав запросити твою доньку й онука ними скористатись, - знизує плечами гість.
• Це ж чудова ідея! – містер Тіндал дивиться на Тес, - Ти вже давно не була на свіжому повітрі, тобі потрібно розважитись! – говорить чоловік, котрий бачить стан своєї дитини й всіма способами намагається розрадити її, хоча й розуміє, що це неможливо.
• Нагадую, що в вечері в мене вистава, - говорить жінка, котра вважає, що вона зараз не найкраща компанія для парку розваг і не хоче псувати настрій своєму сину.
• Ми все встигнемо до вечора, - обіцяє шатен.
• Я хотіла просто полежати й почитати, - пручається Тесса, - В гамаку, до речі, - дивиться на чоловіків, - А потім поїхати до Рона, - додає.
• Тес, потрібно, щоб Ендрю, хоч іноді, бачив нас разом, - застосовує «важку артилерію» МакКалістер, - А до Рона я відвезу тебе після вистави, - обіцяє й відчуває як кохана потроху здається.
• Йдіть - збирайтесь! – припиняє суперечки Біл, - А я поки що, пригощу Коліна кавою.
• Я сьогодні її вже галон випив, - сміється той, - Але ще від однієї чашечки не відмовлюсь!

Прогулянка вийшла і справді дуже весела. Вони ходили від атракціону до атракціону: хором кричали на «американських гірках», сміялись один з одного в кімнаті кривих дзеркал, наздоганяли один одного на «автодромі». Нарешті МакКалістер побачив «свою» Тес – веселу, запальну й сміливу. А вона подумки дивувалась: як колишньому та їх сину вдалось змусити її на півдня викинути болісні думки з голови й просто розважатись в гарній компанії. Обідати сіли там само, в парку, в зоні фаст-фуду.

• А в Сіетлі є парк розваг? – питав Ендрю в батьків.
• Звісно! – говорила його мати, - Грейт вел! – хором продовжували вони з батьком.
• А ви туди ходили?
• Авжеж!
• А які там були атракціони? – цікавився їх син.
• Найцікавіша була гойдалка, котра оберталась навколо себе, - пригадує жінка.
• Джо завжди на ній нудило! – сміється Колін.
• Дядька Джо? – уточнює хлопчик.
• Так! – підтверджує Тесса.
• І він на ній не катався? – цікавиться Дрю.
• Ні! – заперечує його мама, - Він кожного разу вперто йшов на неї!
• Кейт завжди це дратувало й вони сварились, - продовжує чоловік.
• Наступна – ланцюгова карусель, - повідомляє батькам Ендрю, заглядаючи в їх квитки, жуючи при цьому картоплю фрі.
• О ні! – застогнала Тесса, - Може ви туди без мене? – запитала із сподіванням в блакитних очах.
• Мамо, ти що боїшся висоти?! – весело здивувався хлопчик.
• О ні! – заперечив йому тато, - Твоя мама точно не боїться висоти! Бачив би ти на які гірські вершини вона підіймалась без ніякого страху?!
• Тоді що? – запитує Дрю.
• Вона просто не любить ланцюгову карусель з дитинства, - пояснює Колін з загадковою посмішкою.
• Чому? Це ж весело?
• Не смій! – театрально обурюється жінка, начебто сердито дивлячись на шатена, а той знаком показує сину нахилитись до нього ближче.
• Тес в дитинстві не могла втримати рівновагу на сидінні й кілька разів випала з нього, - так само театральним шепотом розповідає чоловік своєму сину, а той весело сміється.
• Змовились?! – посміхається Тіндал, - Тоді майте! – кидається в своїх хлопців скрученими з серветки кульками, а вони швидко зорієнтовуються й починають кидатись у відповідь.