Глава 11.

Тиждень по приїзді в Нью-Йорк минув для Коліна дуже продуктивно. По-перше, він бачився із сином щодня, він спілкувався із своєю дитиною, намагаючись надолужити згаяні в розлуці десять років. І його дуже тішив рух на зустріч до нього від Ендрю. МакКалістер забирав хлопчика зі школи щодня і вони їхали обідати. Особливо їм подобалось сідати на лаві в парку, їсти, годувати голубів і говорити про все, що завгодно: про бейсбол, про навчання Дрю в школі, про роботу Коліна на телебаченні, про фільми, які вони дивились, про відеоігри. Найбільше син цікавився дитинством своїх тата й мами і це давало чоловіку ще один привід бути вдячним Тессі, адже вона не налаштувала їх дитину проти нього, не розповіла йому про те, як МакКалістер її зрадив, даючи їм з Ендрю тим самим шанс побудувати власні стосунки батька і сина.

По-друге, в нього все більш менш налагодилось із роботою. Його запросив на ранкове шоу місцевий канал. Не топ, але для початку і це було добре. Окрім того, чоловіку вдалось влаштуватись ще й на радіо. Там йому запропонували вести хіт-парад по вечорах тричі на тиждень. І все це давало йому змогу постійно бачитись із Ендрю й бути фінансово-спроможним по відношенню до нього. Хоча про це із його матір’ю вони ще не говорили, бо за ці дні їм так і не вдалось зустрітись ще раз для продовження розмови. Зі слів сина Колін зрозумів, що Тес була зайнята в театрі, а після роботи провідувала Рона в лікарні, бо той «вже давно хворів». Розпитувати Біла, з яким вони готували святкування дня народження Дрю, МакКалістер не наважився і тепер губився в здогадках. Окрім того, його непокоїв вигляд коханої, в ті рідкі миті, коли вони все ж перетинались – вона була втомлена й засмучена, а під очима були мішки від недосипання чи сліз.

Чоловік припаркував автівку біля будинку Тесси й попрямував стежкою до ґанку. В руках він тримав подарунки для свого сина на його день народження і букет для його матері – червоні троянди, звичайно.

• Привіт, тату! – вибіг хлопчик на зустріч до батька.
• Привіт, здорованю! – підхопив він його, - Ти здається виріс на кілька сантиметрів?!
• Діти так швидко не ростуть! – засміявся Ендрю.
• Вітаю тебе із днем народження! – подає йому подарунки Колін.
• Заходьте в дім, - показується Тес в дверях, - На вулиці холодно.
• Привіт! – вітається чоловік із нею, - Вітаю тебе з днем народження нашого сина! – подає їй квіти та йде в середину слідом за сином і його мамою.
• Мамо, подивись, що мені тато подарував! – починає хлопчик розпаковувати коробки.
• Що там? – присідає жінка на бильце дивану.
• Привіт! – вітається Біл й повертається на кухню, де вже розташовуються працівники з кейтерінгової служби для обслуговування бенкету.
• Привіт! – тисне йому руку шатен.
• Привіт, Колін! – вітається Рон, спускаючись сходами разом з дуже схожим на нього хлопцем років вісімнадцяти, - Знайомся, це мій син Джек!
• Привіт, Рон! – тисне руку чоловіку МакКалістер, шокований хворобливим виглядом господаря будинку, - Привіт, Джек! Я Колін МакКалістер, тато Ендрю!
• Вітаю! – подає руку хлопець і вони повертаються у вітальню.
• Що це в тебе? – запитує Рон у пасинка, сідаючи на диван.
• Це бейсбольна рукавичка із автографом самого Роджера Клеменса! – захоплено пояснює хлопчик, - Це мені тато подарував! Уявляєш, їх команда колись грала в Сіетлі і йому вдалось взяти в нього автограф?
• Дійсно круто! – похвалив Рендал, - Даси подивитись?
• Звісно! – Дрю показує подарунок вітчиму й зведеному брату.
• А в цій коробці що? – запитує Джек, вказуючи на другий подарунок.
• Зараз подивимось, - відкладає іменинник рукавичку й відкриває коробку, - Це ж телескоп!
• Телескоп? – перепитала Тес й подивилась на Коліна, пригадуючи дивовижну здатність колишнього коханого дарувати людям саме те, про що вони мріють.

Рука жінки сама собою потяглась до шиї, де все ще висів золотий ланцюжок із підвіскою в формі переплетених між собою двох літер «Т». Багато років тому її хлопець якимось чином дізнався, що вона мріє про таку й влаштувався на роботу в кафе в кінці їх вулиці, щоб заробити гроші й подарувати їй її на день народження.

• Так! Тато розповідав, що ви в дитинстві любили спостерігати за зорями й навмисне для цього ходили в походи в гори, - пояснює хлопчик, - Ми з ним домовились, що навесні поставимо у нас в дворі намет й будемо дивитись на зірки!
• Класна ідея! – підтримує дитину Рон, - Джека із собою запросите? А то ми з ним ніколи не дивились на зорі в телескоп.
• Я із задоволенням приєднаюсь, якщо мене звісно відпустять з університету, - посміхається хлопець.
• Звісно запросимо! – повертається Дрю до тата, а той киває йому головою та дивиться на Тес, яка дивиться на нього у відповідь з якимось дивним виразом обличчя.
• Ендрю, зустрічай гостей, - заглядає в кімнату містер Тіндал і його донька із своїм сином йдуть до дверей, а Колін вибачається та йде на кухню до Біла, щоб перевірити чи не потрібна допомога.

Вечірка проходить жваво й весело. Дітей у вітальні розважають запрошені аніматори. Для дорослих накритий стіл у їдальні й вони весело спілкуються. Для друзів господарів дому з Нью-Йорку сюрпризом є присутність батька Ендрю за столом, але вони тактовно не виказують свого здивування та не ставлять незручних питань. Їх же стара компанія, навпаки, насолоджується тим, що вони знову всі разом за одним столом, адже Нік та Одрі також прилетіли з Сіетлу й зупинились в домі у Блеків. Ця парочка так світилась щастям, що могла освітити своїм сяйвом півкварталу.

• Банда? Серйозно? – сміявся Рон, - Ти мені про це не розповідала!
• Невже? Я була впевнена, що ти знаєш! – посміхалась Тес чоловіку, радіючи його відносній бадьорості та гарному настрою.
• Ви точно не замішані ні в якому криміналі? – жартував він.
• Крадіжка яблук із сусідського саду рахується? – посміхнувся Колін.
• А розбите м’ячем скло також в сусідському вікні? – продовжив пригадувати їх витівки Нік.
• Це коли? – перепитала Кейт.
• Коли ми вирішили зіграти в бейсбол на задньому дворі у Тес, - пояснив її чоловік, - А обірвана клумба у міссіс Джонсон? – продовжує спогади друзів.
• Да ви просто клан мафіозі! – сміється Рендал.
• Е ні! – жартома заперечує Нік, - Ми законослухняні громадяни! Ми у вільній країні! Нагадую про презумпцію невинності й термін позовної давності!
• Беру свої слова назад, пане демократ! – погоджується господар дому.
• Головне, щоб про це не дізналась жовта преса! – сміється Одрі.
• Так, - зітхає Джо, - На них презумпція і терміни не діють!
• Давайте вип’ємо за іменинника та його маму? – змінює тему Колін.
• Підтримую! – підіймає келих Рон, котрий весь вечір уважно спостерігає за колишнім своєї  дружини й радіє тому, що бачить, - Але пропоную приєднати до тосту і тата Ендрю, котрий нарешті з нами!
• За Ендрю та його батьків! – виголошує Нік і всі цокаються своїми келихами.