Глава 3.

Наступного дня о 5-30 ранку в люкс Рендалів наполегливо постукали. Тесса накрила голову подушкою, а Рон неохоче виліз з ліжка й пішов дізнатись, що трапилось, дорогою накидаючи на себе футболку.

• Кохана, це тебе! – почула вона за мить, голосно застогнала, підвелась з ліжка й загорнулась в халат, який лежав на бильці крісла та пішла до входу в їх номер.
• Привіт, Тес! – почула вона бадьорий голос кузена й здивовано зупинилась, - Ми давно не були на риболовлі! – підмигнув оком Нік, ніби не було цих десяти років відчуження, - Вудки, плед і термос з кавою в багажнику! Вдягайся та поїхали!
• Але? - Тесса розгублено подивилась на свого чоловіка.
• Їдь, - підбадьорюючи посміхнувся він, - Вам потрібно поговорити!

Тес кивнула головою й приречено пішла в спальню, а потім в ванну вдягатись.

Ліфтом вони спускались мовчки, так само не було сказано ані слова дорогою до затоки. На березі Нік мовчки розклав крісла, всадив її в одне з них, вкрив пледом, а сам зайнявся снастями й вудками, а коли все було готове – розлив каву й сів поруч.

• Пробач мене, - порушив він мовчання.
• Ти вже просив вибачення і я пробачила тебе, - тихо відповіла Тес.
• Так, але ти не пробачила, - похитав чоловік головою.
• А може це ти сам себе не вибачив?
• І це також, - кивнув Нік.
• Що ж нам робити? – видихнула жінка.
• Мені тебе не вистачає, - сказав її кузен, - Іноді я прокидаюсь посеред ночі з нестерпним бажанням подзвонити тобі й розповісти як пройшов мій день і попросити поради в якомусь нагальному питанні, яке я зараз вирішую!
• І чому ж не дзвониш?
• А ти відповіси мені?
• Так, - хрипло відповідає Тес, а потім прочищає горло й повторює голосніше, - Так! – відставляє кружку, - Може спочатку я б і пручалась, але потім відповіла б! І все б стало як раніше! Саме так було з Джо.
• А як було з Джо? – цікавиться Нік.
• О! Він приїхав в Нью-Йорк за рік після мене, - посміхається жінка, пригадуючи, - Блек відразу знайшов і мене, і Кейт.
• І ви його пробачили?
• Звісно, що ні!
• А як же?
• Він ходив за нами буквально слідом, - пояснює йому кузина, - День за мною, день за Кейт! Приходив до наших квартир і подовгу стояв під дверима, говорив який він бовдур, як винен перед нами і як шкодує. А потім він врятував Ендрю.
• Як це? – не розуміє блондин.
• Ми з ним приїхали з магазину, я витягла візочок з багажника, розклала його й пересадила туди з автокрісла Ендрю, але забула натиснути на гальма, - розповідає Тес, - Відвернулась, щоб витягти пакети з багажника, а візочок покотився на проїзджу частину. Дякувати Богу, що Джо, як зазвичай, чатував мене біля будинку, він побачив це й перехопив його до того, як трапилась біда!
• Слава Богу! – видихнув Нік.
• І я його пробачила, - потиснула плечами жінка, - А потім і Кейт вирішила дати Блеку шанс. Ми почали проводити час разом, як і раніше. Все поступово забулось та повернулась довіра і легкість.
• Пробач, що я такий йолоп! – посміхнувся чоловік, - Але тепер я знаю, що робити!
• І що ж?
• Я поїду за тобою і буду спати на дивані в вашій вітальні доти, доки ми не почнемо знову обговорювати все від смаку кави в кав’ярні за рогом до політичної обстановки!
• О Боже! – театрально піднімає руки Тес, - Позбав мене цього! – а потім повертається до кузена і серйозно говорить, - Я також скучала за тобою!

Нік підхоплюється, витягує жінку з крісла й міцно обіймає її. Вони довго стоять притиснувшись один до одного.

• Клює! – раптом кричить Тесса і вони розривають обійми та біжать до вудки, але пізно – риба вже зірвалась з ґачка.
• Це все ти винна! – весело сміється чоловік всідаючись назад в крісло.
• Чому це я? – обурюється його кузина, - Сам винен!
• Дуже важко було? – тихо запитує Нік.
• Так, - просто киває головою Тес, відразу розуміючи про що він питає, - Але мені сильно допоміг тато і Кейт була поруч.
• А Рон? – дивується блондин.
• А що Рон?
• Хіба ви були не разом?
• Разом? З Роном? – підіймає брови жінка, - На курсах він не викладав, а в театрі мене включили в склад трупи в його виставі лише за рік.
• Тоді я нічого не розумію! – говорить Нік.
• Чого ти не розумієш?
• Чому він не допомагав тобі з Ендрю?
• А чому він мав мені допомагати? Постривай, ти все ж думаєш?
• Ні! – швидко перериває її чоловік, - Я впевнений, що того, про що тоді пліткували не було! Я ще тоді це зрозумів, коли побачив твій здивований погляд, просто повів себе як бовдур! Але я думав, що потім ви зійшлись.
• Так, - погоджується Тесса, - Потім ми зійшлись. Через три роки!
• Через три роки? – перепитує її кузен, - А чий же тоді син Ендрю?
• А ти не здогадуєшся? – відвертається жінка.
• Невже?!
• Так, - потискає плечами і повертається знову до нього, - Тільки присягнись, що ти нічого йому не скажеш!
• Клянусь! – швидко обіцяє Нік, - Господи, що ж ми тоді наробили! – обхоплює він голову руками.
• Все минуло, - підбадьорюючи гладить його Тес по спині, - Все добре!
• Інші знають?
• Так.
• Але ж і він має право знати? – обережно говорить чоловік.
• Так, - знову підтверджує його слова руда, - Може колись.