Холодний вітер кличе мене десь за світи,
Каже не думати про втрати, не озиратись назад.
Все що мало залишитися, стане легким,
А решта розтане інієм на сонячних схилах.
Каже не треба збирати уламки колишніх сподівань,
Не шукати голос, що лунав уночі,
Не вгадувати знайомі і рідні обличчя в тінях.
Не треба тримати в руках, те що вислизає в літа.
Ну і хай між світами розвіється тінь мого імені,
Хай розтане, як сніг, ця печаль у безмежжі доріг.
А за обрієм - простір, де тиша стає голосна,
Час відпливати, лишаючи кроки без ніг в небеса
Відредаговано: 16.03.2025