Частина VІІІ. Катастрофи, які обов’язково стануться. Розділ 24. Каталог аварій

Є два способи проєктувати марсіанське місто.

Перший:

— Ми зробимо все настільки добре, що аварій не буде.

Другий:

— Аварії будуть. Давайте зробимо так, щоб після них залишилося місто.

Правильний — другий.

Не тому, що інженери погані.

Навпаки.

Хороший інженер чудово знає: будь-яка складна система одного дня зламається.

Датчик покаже неправильне значення.

Клапан заклинить.

Труба трісне.

Робот вирішить, що стіна — це дуже цікаве місце для короткого знайомства на швидкості сорок кілометрів на годину.

Людина натисне не ту кнопку.

Інша людина скаже:

— Та нічого страшного.

Ось ця друга людина часто значно небезпечніша за першу.

Марс не пробачає культури «потім відремонтуємо».

На Землі невелика протечка може означати мокру підлогу.

На Марсі невелика протечка атмосфери може означати, що підлога скоро стане найменшою вашою проблемою.

Тому катастрофу тут розглядають не як рідкісну екстраординарну подію.

А як нормальний клас станів системи.

Є нормальний режим.

Є деградований режим.

Є аварійний.

Є режим:

«Хто взагалі затвердив цей проєкт?»

Для кожного повинна існувати процедура.

Головна філософія восьмої частини проста:

ми не намагаємося побудувати місто, у якому нічого не ламається. Ми будуємо місто, яке відмовляється помирати разом із першою поломкою.

Саме тому кожна критична система має резерв.

Енергетика.

Вода.

Кисень.

Зв’язок.

Медицина.

Транспорт.

Управління.

І навіть люди.

Бо якщо лише одна людина знає, як перезапустити певний насос, це не спеціаліст.

Це дуже вразлива частина обладнання з біологічним корпусом.

Каталог аварій потрібен не для того, щоб налякати колоніста.

Марс прекрасно впорається з цим сам.

Він потрібен, щоб страх перетворився на процедуру.

Коли людина чує сигнал тривоги, вона не повинна думати:

— Господи, ми всі помремо.

Вона повинна думати:

— Червоний сектор, сценарій 4-Б, маска, двері, точка збору.

Паніку дуже добре лікує знання наступного кроку.

Тому відкриваємо каталог.

І починаємо з найочевиднішого способу зіпсувати день на планеті, де атмосфера за стіною має приблизно такі ж плани щодо вашого життя, як відкрита морозильна камера щодо метелика.

1. Розгерметизація житлового модуля

Причини можуть бути різними:

мікрометеорит;

тріщина конструкції;

помилка ремонту;

пошкодження стику;

аварія шлюзу;

невдале перепланування людиною, яка дуже хотіла «трохи більше відкритого простору».

Падіння тиску фіксується автоматично.

Двері сусідніх відсіків закриваються.

Люди отримують локальний сигнал.

Потрібно залишити небезпечний модуль.

Не шукати ноутбук.

Не повертатися за улюбленою курткою.

Не перевіряти, чи встигли ви вимкнути світло.

Економія електроенергії зараз не головна.

2. Повільна втрата тиску небезпечніша своєю буденністю

Великий отвір видно.

Маленьку тріщину — не завжди.

Тиск падає дуже повільно.

Автоматика компенсує.

Компресор працює трохи більше.

Усі живуть нормально.

Саме тому система постійно порівнює подачу газу з очікуваним споживанням.

Якщо сектор раптом потребує на 1,7% більше підживлення без зрозумілої причини, ніхто не каже:

— Похибка.

Спочатку шукають.

Потім називають похибкою.

В іншому порядку історично виникла значна частина людських катастроф.

3. Вибухова декомпресія

Це кіно любить особливо.

Двері летять.

Люди літають.

Папір розлітається красиво.

Реальність менш декоративна й значно жорсткіша.

Різкий перепад тиску створює небезпечний потік повітря, травми, гіпоксію й баротравму.

Тому великі простори поділені автоматичними перегородками.

Двері закриваються за секунди.

Не весь торговий центр втрачає атмосферу через один дефект.

Якщо один отвір здатний спорожнити половину міста, архітектура заслужила дуже коротку кар’єру.

4. Людина опинилася по неправильний бік аварійної перегородки

Найболючіший сценарій.

Система закриває двері.

Один член групи залишається в небезпечному секторі.

У кіно герой одразу відкриває перегородку назад.

У хорошому марсіанському місті — ні.

Спочатку оцінюється стан.

Чи можна врятувати людину без загрози десяткам інших?

Можливо, є аварійна маска.

Локальний герметичний притулок.

Рятувальний шлюз.

Саме для цього вони існують.

Героїзм, який відкриває двері між живими й смертельним сектором, часто дуже швидко збільшує кількість людей, яких треба героїчно рятувати.

5. Поломка шлюзу

Шлюз — місце, де місто регулярно добровільно ставить тонку механічну систему між населенням і зовнішнім Марсом.

Тому шлюз має:

подвійні клапани;

незалежні датчики;

ручний привод;

резервне живлення;

механічне блокування неможливих комбінацій.

Зовнішні й внутрішні двері фізично не повинні відкриватися одночасно.

Навіть якщо програмне забезпечення наказало.

Програма може помилитися.

Шматок металу, який механічно не дозволяє двом дверям відкритися, має прекрасну властивість:

йому не потрібне оновлення прошивки.

6. Скафандр втратив герметичність

Маленький прокол.

Пошкоджений стик.

Тріщина в рукавичці.

Система миттєво показує падіння тиску.

Сучасний костюм може мати локальні самогерметизувальні шари.

Але людина не продовжує роботу словами:

— Воно наче тримає.

Ні.