ЕКСПЕРИМЕНТ НАДІ МНОЮ

АНОТАЦІЯ:

Мене силоміць затягнули в секретний експеримент.
За товстим куленепробивним склом — двоє небезпечних злочинців. Один з них — вбивця. Моє завдання — вивести його на чисту воду. Я нейропсихіатр. Принаймні, мені так сказали.
Але з кожним днем я все менше впевнена, хто тут насправді піддослідний.
Їхні погляди проникають під шкіру. Їхні дотики залишають опіки. Їхні тіла змушують зраджувати розум.
Один — холодний, зухвалий блондин, який знає, як довести мене до краю.
Другий — темний, небезпечний брюнет, від якого хочеться одночасно тікати і віддаватися.
Я повинна знайти вбивцю.
Але щоразу, коли вони торкаються мене, я забуваю, навіщо я тут.
Між нами немає правил.
Тільки бажання, біль і небезпечна гра, в якій я вже не розумію — хто кого ламає.

ЖАНР: Романтична еротика, трилер. В тексті є: еротика та зайняття коханням, чжч дуже відверто та емоційно, владні герої

Уривок :

Переді мною, за товстим куленепробивним склом «акваріума», стояли двоє чоловіків. Пліч-о-пліч. Помаранчеві арештантські комбінезони обтягували широкі рельєфні плечі та підтягнуті животи. Руки скуті за спиною кайданками.

— Ось вони, твої піддослідні, — з цинічною посмішкою кивнув куратор проєкту, в якому мене запросили взяти участь — Голубчики. Будь обережна з ними, Рубі. Звучить цинічно, але вони на це заслужили. Ці двоє — небезпечні злочинці.

Я відчувала їхню небезпеку шкірою. Чи то від їхніх поглядів… Вони дивилися на мене так, ніби я вже стояла перед ними абсолютно без одягу. Кожна лінія мого тіла була під прицілом.

Тепло важкою хвилею вдарило в низ живота. Щоки спалахнули. Я ковтнула.

— Високий брюнет — Рафаель Санторо. У*ив дружину з ревнощів. А блондин — Алекс Кейн. Теж не янгол. Їх відібрали для участі в програмі. Пройшли повний цикл нейромодифікації: покращення когнітивних функцій, фізичної реакції, контролю над тілом. Результати… вражаючі. Ти, як нейропсихіатр, ще переконаєшся. Чи є питання на цьому етапі?

Я переводила погляд з темних, насторожених очей Рафаеля на холодні блакитні Алекса. Я не знала, що й думати. Жалість і тривога змішувалися в грудях. У цих чоловіків жорстко копирсалися в мозку. Хто знає, що від них залишилося.

Раптом Алекс нахабно підморгнув мені і повільно, зухвало облизав нижню губу. Мене обпекло, ніби струмом.

Рафаель, ніби відчувши це, помітно напружився. Щелепа стиснулася так, що на вилицях проступили жовна. Між ними проскочила іскра — тваринна, ревнива, небезпечна.

— Щось не так, Рубі? — напружено запитав Дерек.

Я здригнулася і відвела погляд від чоловіків. Серце билося так, ніби я вже порушила всі професійні кордони.

— Ні… все гаразд. Які саме методи застосовували? — Запитала я, тільки щоб щось спитати.

— Психотропні препарати, гіпноз, нейростимуляція. У тебе будуть усі медичні карти. Але є побічні ефекти. У чоловіків це часто виливається в неконтрольовану агресію… і підвищену сексуальну реактивність. Тому нам потрібен хтось, хто зможе з ними працювати. Отримані люди мають велику цінність.

«Отримані люди», — подумала я з огидою. Щось було в них таке гидке, що мені знову стало шкода бідолах. Я подивилася на куратора.

У мене з'явилося неприємне враження, ніби ми четверо — змовники, які приховують один від одного якусь таємницю. По спині пробіг холодок.

— Я досі не розумію, що саме потрібно від мене, пане Харлен, — холодно сказала я.

Дерек повернувся до мене всім тілом. Його посмішка стала неприємною.

— Один із них у*ив жінку, — якось нахабно посміхнувся той — Вона теж була частиною експерименту. Твоє завдання — з’ясувати, хто саме. І витягти з нього правду.

У мене всередині все похололо. Я зрозуміла. Не буде ні суду, ні присяжних, ні адвокатів. Тільки мій діагноз відокремлює одного з них від смерті.

Я відчайдушно подивилась на них. Вони ж, навпаки, цього разу відповіли мені спокійним та впевненим поглядом.

Що відбувається взагалі?

Я озирнулася на куратора.

— Я відмовляюся, — твердо сказала я, — Такі умови мені не підходять. Я лікар, а не кат.

Дерек різко схопив мене за підборіддя, змушуючи дивитися собі в очі. Краєм ока я помітила, як Рафаель смикнувся вперед, але Алекс зупинив його плечем.

— Рубі Сінклейр, — тихо і жорстко промовив він. — Після тієї аварії та часткової втрати пам’яті тебе до практики не підпустять. Це твій єдиний шанс повернутися до медицини. Думай про себе, а не про якогось засранця! Доведи, що можеш працювати. Або готуйся до посади санітарки до кінця життя. Вибирай.

Його пальці стиснулися сильніше. Від злості та розпачу я мало не розплакалася. Якщо я відмовлюся — вони зроблять все, щоб викинути мене з улюбленої професії.

Він раптом обійняв мене за плечі.

— Це просто науковий експеримент. Не думай про наслідки. Ти просто виконаєш свою роботу.

Вибору не було.

— Добре… — ледь чутно видихнула я. — Я згодна.

— Ось і розумничка! — Сказав він і повів мене до виходу, — йдемо, я передам тобі матеріали та все про цих дурнів.

Через якийсь час ми з куратором підійшли до дверей кабінету. У мене в руках було два товсті досьє з флешками та спільна папка з матеріалами у справі...

Книга з візуалами. Приємного читання!