33. Сімейні таємниці

– Люба, ти пробач за Еріка. Він… – бачу, що Луїзі неприємно через дії власного сина, тому намагаюся її підтримати. 

– Все гаразд. Я вже встигла трохи краще з ним познайомитися. Тому не здивована такій поведінці. 

Ми прийшли в кімнату, яку виділили саме для мене. Начебто нічого особливого: ліжко, стіл і стілець, шафа і м’яке крісло, але чомусь мені одразу здається, що тут затишно, як удома. 

– Просто Ерік не любить Ларрі й всіляко це показує, – жінка зітхає і сідає на краєчок ліжка. – Після смерті його батька я повернулася до першого чоловіка, а Ерік мені цього не пробачив. 

– Отже, він егоїст, – ділюсь власним враженням. – Ларрі дуже хороший, і це одразу видно. Не розумію, чому Ерік так його не любить. І вас змушує страждати. 

– Цей дім належав батьку Еріка. Він любив займатися виноградниками. Після його смерті я не змогла дім продати та залишилася жити тут. Для Еріка це пам’ять про батька, а я привела сюди іншого чоловіка, – Луїза шмигає носом, і я не вигадую нічого кращого, як обійняти її та підтримати. – Вибач, люба. Ти лише кілька хвилин тут, а я вже тебе своїми проблемами навантажила. 

– Все гаразд. Я ж бачу, що вам ні з ким поговорити. А я вислухаю залюбки, – з усмішкою відповідаю.

– Ти відпочинь з дороги, а я піду вечерю готувати, – Луїза усміхається крізь сльози та виходить з кімнати. Схоже, їй також ніяково від розуміння, що абсолютно чужа людина стала свідком її болю. 

Відпочивати мені зовсім не хочеться, адже насидітися я і в машині встигла. Хочеться негайно оглянути виноградники, але спочатку вирішую допомогти Луїзі. Все ж таки не варто забувати, що я в гостях. 

Спустившись на перший поверх, я одразу ж прямую на запах. Луїза знаходиться на кухні, якраз за приготуванням їжі. Я одразу берусь їй допомагати, і жінка дає мені овочі, які треба накришити для салату. На щастя, вона швидко опанувала себе і більше не плаче. Ми говоримо про мене і про моє життя до того моменту, як мене помітив Девід. 

Час минає дуже швидко, і, коли ми накрили на стіл, у будинок заходять Ларрі з Девідом. Одразу стає зрозуміло, що між цими двома – тісні родинні зв’язки. Девід широко усміхається батькові, і, схоже, ці двоє цілий день працювали разом на вулиці. Коли ж ми усі сідаємо за стіл, компанію нам вирішує скласти Ерік. Він мовчки сідає навпроти мене й одразу ж береться за їжу. 

– Еріку, ми, взагалі-то, тут, щоб маму привітати, – невдоволено дивиться на нього Девід. 

Ерік кладе виделку на тарілку і підводиться з-за столу. Мені здається, що зараз він піде геть, але ні, цього не стається. Ерік підходить до матері та дістає з кишені спортивних штанів червону коробку. 

– Вітаю, мамо, – передає їй подарунок і скупо цілує у щоку. Дивно, йому не подобається чоловік матері, але чому таке погане ставлення до неї самої? 

Ерік повертається на своє місце і мовчки продовжує їсти, а Луїза дістає з коробки срібний ланцюжок з підвіскою у вигляді грона винограду. Я бачу в очах жінки сльози, але вона швидко їх змахує. 

Девід подарував матері путівку на відпочинок, а Ларрі міцно обійняв дружину і вручив величезний букет квітів. Мені ж залишилося лише привітати її словами, адже подарунок я не купила. 

Вечеря минає у тихій і доволі простій атмосфері. Ерік мовчки пережовує їжу і не звертає уваги на жодного з нас. Девід же розповідає про досягнення гурту і щиро радіє, що наша пісня доволі впевнено піднімається до вершин чартів. 

– Еріку, ти такий молодець. Я знала, що у вас все вийде і гурт знову з’явиться на великій сцені, – радісно заявляє Луїза. 

– Ще нічого не зрозуміло. Ми лише пісню записали, – скупо заявляє, навіть не дивлячись у бік матері. 

– Але ж Девід говорить, що все добре. Ти маєш його слухати, він же тямить у цьому, – спокійно додає Ларрі, і саме це, схоже, стало його помилкою. 

– А я не тямлю? – Ерік дивиться на Ларрі з такою ненавистю, наче той звинуватив його у некомпетентності. 

– Брате, не перекручуй слова! – втручається Девід. – Ти знаєш, що має на увазі батько. 

– Я знаю лише те, що у ваших очах я повний невдаха! – роздратовано кричить Ерік і підскакує на ноги. – Насолоджуйся, Деве, це твоя хвилина слави! 

– Еріку! – Луїза також підскакує на ноги, але бігти за сином не поспішає. 

Розумію, що святкова вечеря більше не святкова, і відчуваю, як наростає роздратування. Ну чому Ерік такий тугодум? Невже він не бачить, що мама любить однаково обох своїх синів? І Ларрі тут зовсім ні до чого. 

– Вибачте, я зараз, – підіймаюся з-за столу і йду на задній двір, саме туди, де зник Ерік. 

Бачу його трохи поодаль, де стоїть дерев’яний стіл під старим дубом і лавка. Хлопець сидить за столом і тримає руки перед собою. 

– І що це було? – сідаю поряд з ним і дуже сподіваюся, що Ерік мене не прожене. 

– Це точно не твоя справа, Лілі. Тому не втручайся, – бурчить, але не проганяє. 

– Не можу не втручатися, тому що бачу, як боляче твоїй мамі. Вона подібного не заслуговує. А ти поводишся як егоїст! – вирішую сказати усе, як є, поки хлопець готовий мене слухати. 

– Чому це я егоїст? Я просто хочу, щоб вона не забувала про мого батька! Хіба це так багато? Тільки-но він помер, вона привела в дім цього…