28. Обід з Драком

– Ти вмієш дивувати, принцесо, – зацікавлено мене розглядаючи, заявляє Драк. Ми прийшли до його автомобіля на стоянку, і хлопець навіть двері для мене відчинив. Чорний Lamborghini не додає мені впевненості, адже на такій самій машині я потрапила в аварію з Еріком. 

– І не кажи, – бурчу і все ж таки сідаю у салон. Драк швидко зачиняє двері та обходить автомобіль. Сідає за кермо і виїздить з підземної стоянки. 

– Куди поїдемо? Ресторан чи кафе? Вибір за тобою, мала, – кидає у мій бік швидкий погляд. 

– Мені без різниці. Головне, щоб без зайвих очей, – відповідаю і все більше переконуюся, що вчинила погано, прийнявши пропозицію Драка. – Якщо Дев дізнається, що ми були разом, будуть проблеми. 

– Тебе так сильно хвилює думка продюсера? Не думаю, що він здатен тебе образити, – Драк усміхається, а я не можу зрозуміти, до чого його слова. – Я тільки й чую, яка ти талановита та крута. 

– Справді? – здивовано витріщаюся на хлопця. Чути таке доволі приємно, навіть якщо каже ці слова Драк. – Я не думала, що Девід так пишається мною. 

– Знаєш, я не кайфую від “Colors of the sky”, та й Еріка важко назвати моїм другом, але твоя поява в гурті – це дійсно крута ідея Девіда. Безпрограшний варіант. 

– Ти дійсно думаєш, що я можу допомогти гурту повернути свою славу? – здивовано запитую. 

– Ти можеш багато для цього зробити, адже голос у тебе дійсно фантастичний, – відповідає спокійно. – Але проблема гурту всередині самого гурту. Про це знають усі. І ти, напевно, також. Чи я помиляюся? 

Хто б міг подумати, що я буду обговорювати проблеми гурту з Драком! Дивно, але він чудово знає про все, що відбувається між хлопцями, і тепер я розумію, що проблема дійсно лежить доволі глибоко. 

– Знаєш, а ти не такий мудак, яким здався мені одразу, – кажу, коли автомобіль зупиняється біля кафе. Драк дійсно розмовляє спокійно, а ще він впевнено керує автомобілем і мені ні на мить з ним не страшно. – Це теж твоя маска? 

– Я не люблю відкриватися малознайомим людям, – розглядає мене та усміхається. – Сьогодні тобі пощастило, адже я в чудовому настрої. Можливо, уже завтра ти знову побачиш мудака, який дратує тебе одним поглядом. 

– У мене таке враження, що ви усі несповна розуму, – хмикаю весело. – Це слава так відбивається на вашому сприйнятті навколишнього світу? 

– Скоро і тебе таке чекає. Доведеться дуже глибоко ховати свою справжню сутність. Журналісти тільки й чекатимуть, щоб витягнути на поверхню черговий скандал за твоєї участі. Будеш сильною і моментами жорстокою – виживеш у цьому лайні. Ну а якщо залишишся такою, як зараз – тебе швидко потоплять. 

– Це така порада? – здивовано дивлюся на хлопця. 

– Я ж сказав, що сьогодні добрий, – Драк мені підморгує та одягає на своє біляве волосся кепку. Дістає з бардачка окуляри та передає мені. – Одягай, не хочу потім отримати прочуханки від твоїх захисників. 

Одягаю окуляри, тому що місце це доволі багатолюдне. Йду за Драком через зал і з подивом слідкую за тим, як просто він вливається у загальну картину. Ніхто з присутніх навіть подумати не може, що зараз поряд з ними сам Драк Денеро. 

Ми проходимо у дальню частину залу, де знаходяться окремі кабінки. Сідаємо в одну з них, і я намагаюся обрати в меню щось найменш калорійне. Сам Драк замовляє собі піцу і картоплю фрі. 

– Доволі дивний вибір, як для суперзірки, – не втримуюсь від коментаря. 

– А ти думала, що я привезу тебе в дорогий ресторан і замовлю лобстерів? – він усміхається, і мені хочеться усміхнутися у відповідь. – Таке також часто буває, але не з моєї волі. Я не люблю хизуватися, і, можливо, ти не повіриш, але тут мені набагато комфортніше. 

– Чому ж не повірю? – роблю ковток соку і зацікавлено дивлюся на хлопця. – Сьогодні ти взагалі не схожий на себе, і я навіть готова повірити, що зараз ти справжній. До речі, таким ти подобаєшся мені набагато більше. 

– Насолоджуйся. Таким я буваю нечасто, – Драк мені підморгує і береться за обід. 

Я ж змушена відволіктися на свій телефон, який уже хвилин п’ять не перестає вібрувати у сумці. Коли бачу на екрані, хто саме телефонує, хочеться взагалі вимкнути апарат. Схоже, Ерік вирішив мене дістати. 

– Захисник намалювався? – весело запитує Драк, жуючи піцу. 

– Я просто не попередила нікого, куди збираюся, – відповідаю і ховаю телефон назад у сумку. – Драку, мені треба руки помити. Скоро повернуся. 

Хлопець киває, і я прямую в напрямку туалету. Дзвінок від Еріка змушує мене згадати, що я тут роблю. Якщо він дізнається, що я була з Драком, проблем не оминути. Але, з іншого боку, я ж не його власність і маю право обідати з ким хочу. 

Зробивши всі свої справи, повертаюся за стіл і бачу, що Драк розмовляє з кимось моїм телефоном. Тільки-но сідаю на своє місце, він закінчує розмову і передає мені гаджет. 

– Тільки не кажи, що говорив з Еріком, – дивлюся на нього, затамувавши подих. 

– Вибач, мала. Мій ліміт люб’язності на сьогодні вичерпано, – він усміхається, а мені хочеться врізати кулаком у його гарне обличчя. 

– Придурок! – бурчу і підскакую на ноги.