24. Прогулянка на яхті

До пізньої ночі я займаюся тим, що пишу слова для нової пісні. Перше, що мене надихнуло – це підтримка Еріка. Він більше не кричить, що є єдиним автором у нашому колективі, і тим самим дав мені зелене світло для роботи. Ну а друге… це розповідь Еріка про сестру Бена. 

Так уже сталося, що я впродовж свого життя нікого не втрачала. Саме тому мені важко і дуже страшно навіть уявити, що подібне може статися з кимось із моєї сім’ї. Історія Бена та його сестри зачепила мене настільки сильно, що слова для пісні з’явилися на папері всього за кілька хвилин. Дописуючи останні рядки, я змахнула сльози, що виступили на очах. Хочеться вірити, що Бен не образиться через те, що я втрутилася у його особисте життя. 

Я ж не ідіотка і чудово розумію, що ця тема для нього дуже інтимна. І хто я така, щоб витягувати усе це на розсуд людей? Та з іншого боку, можливо, йому саме це і потрібно? Розповісти про свій біль усьому світу, а не ховати його за усмішкою.

Прокинувшись наступного ранку, я спускаюсь на перший поверх, але нікого з хлопців не зустрічаю. Навіть Кейт немає, і лише зараз до мене доходить, що сьогодні відпочивають усі, але повертатися у кімнату я не збираюся. Виходжу на вулицю і поспішаю на пляж, щоб зробити розминку. Вже за хвилину до мене приєднується Ерік. 

– А де всі? – розминаючись удвох, запитую. 

– Відпочивають. Сьогодні ж вихідний, – відповідає. 

– Тоді чому ти тут? 

– Вирішив скласти тобі компанію. Ти проти? 

– Та ні. Удвох веселіше, – усміхаюся і біжу вздовж берега. 

Дивно, але в компанії Еріка мені дійсно спокійно. Він наче оберігає мене від усього, що відбувається навколо, хоча ще кілька днів тому усе було якраз навпаки. Ми говоримо на різні теми, Ерік розпитує про мою сім’ю, а я розповідаю і дуже багато усміхаюся. Виявляється, що навіть спілкуватися з ним може бути доволі приємно. 

– Сьогодні вночі я написала пісню, – кажу, коли ми сидимо на березі й спостерігаємо за хвилями в океані. 

– Ти все ж таки зробила це, – усміхається Ерік. – Хочеш нарватися на гнів Бена? Повір, він вміє не лише жартувати та усміхатися. 

– Я хочу йому допомогти. Принаймні спробую це зробити, – серйозно заявляю. 

– Відмовляти не буду, тому що знаю: не послухаєш. Зробиш усе по-своєму, – Ерік дивиться на мене так, наче намагається щось знайти у мене на обличчі. – Можу хіба що попросити, щоб заспівала мені. Це можливо? 

Доволі дивно робити це на пляжі, коли ми обоє виснажені після тренування, але я все ж таки роблю це. Мені важливо почути думку Еріка, і саме тому я намагаюся співати так, як це й уявляю. 

– Ну як? – запитую, доспівавши останні рядки. Ерік мовчки дивиться на мене і, здається, навіть не дихає. Схоже, йому не сподобалося, а сказати про це прямо він не може. 

Так і не сказавши жодного слова, він робить те, чого я точно не чекала. Пригортає мене до себе, і я зариваюся носом у його футболку. Від здивування навіть забула, що хотіла почути. Просто завмираю і чекаю, що буде далі. 

– Вибач, це просто емоції, – минає кілька секунд, і Ерік мене відпускає. – Пісня неймовірна, і я готовий написати для неї музику. 

– Справді? – широко усміхаюся і стараюся викинути з голови момент, коли ми обіймалися. – Це чудово. Залишилося лише вмовити Бена її послухати. 

Назад ми повертаємося мовчки. Ерік, схоже, вигадує музику, тому що постійно хмуриться та щось обмірковує у голові. А я все думаю над тим, як поговорити з Беном та усе йому пояснити. 

Випивши гидкий коктейль, я прямую у свою кімнату, щоб прийняти душ. Розмову з Беном вирішую відкласти, адже сьогодні нас чекає прогулянка на яхті, і псувати йому настрій не хочеться. 

Роксі з’являється близько обіду й одразу ж приходить у мою кімнату. Її купальник рожевого кольору дуже сильно впадає в очі, але, як не дивно, пасує дівчині. Зверху вона одягнула напівпрозору сукню, що майже нічого не прикриває. 

Я ж одягаю поверх купальника топ і шорти. Не хочеться шокувати хлопців одразу. Коли ж ми сходимо на перший поверх, мені відкривається чудова картина з напівоголених хлопців. Виявляється, що кожен з них по-своєму спортивно складений. Якщо Ітан та Ерік більш м’язисті, то Остін з Беном трохи худорляві. А ще я помітила у кожного з них татуювання, які доволі важко розгледіти, коли хлопці в одязі. 

Єдине татуювання, про яке я знаю і, напевно, ще й усі фанати гурту разом зі мною – це цифри з датою народження сина Скотта на грудях, під серцем, в Ітана. Він зробив його, тільки-но Скотті з’явився на світ. Тоді це здавалося так мило і круто, а зараз… після того, як я побачила справжню сутність цього хлопця, радіти не хочеться. 

– Дами, нарешті ви тут! – заявляє Бен й одразу ж розглядає нас із Роксі прямим поглядом. – Готові до водної прогулянки? 

– Уже дочекатися не можу! – випалюю першою, і всі усміхаються. А що? Вони ж мають розуміти, що я ще ніколи не плавала на яхті! 

Виявляється, що яхта знаходиться в іншому місці, до якого нам довелося їхати мікроавтобусом. Коли ж ми йдемо пірсом до потрібної нам яхти, я з відкритим ротом розглядаю неймовірно гарні кораблі, що стоять по обидва боки від нас. Наша яхта виявляється білосніжною і дуже великою. Ерік допомагає мені забратися на палубу, і тут на нас чекає сюрприз.