21. Нічний клуб

Коли Роксі чує про те, що ми всі збираємося в клуб, вирішує швидко мене переодягнути. Очі у неї загорілися, і, поки хлопці обговорюють пресконференцію в студії, мені доводиться перебратися у її кабінет. 

– Ти була на висоті сьогодні. Чудово трималася, – хвалить мене Роксі та дістає з шафи щось схоже на сукню. 

– Чесно кажучи, я дуже боялася. Але Ерік сильно мене підтримав, – вирішую зізнатися. 

– Справді? – Роксі усміхається і вручає мені щось чорне. – Одягни цю сукню. Буде круто виглядати. 

Доводиться погодитися, адже смаку Роксі я повністю довіряю. Сукня виявляється доволі короткою та обтискає мене, наче друга шкіра. Зверху та ж сама шкіряна куртка, щоб прикрити пов’язку, а на ноги – туфлі. 

– Круто! – покрутившись перед дзеркалом, я доходжу саме такого висновку. – До речі, складеш нам компанію? Поряд з тобою мені буде комфортніше. 

– У мене плани на вечір, люба. Я думаю, що наші хлопці не дадуть тобі засумувати, – відповідає Роксі. 

Коли я виходжу у коридор, щоб знайти інших учасників гурту, помічаю, як у моєму напрямку йде Драк. Одразу ж відчуваю роздратування, адже цей хлопець занадто пихатий і самовпевнений. А те, як він розглядає мої голі ноги, взагалі наштовхує на думку, що він ще й придурок. 

– Що я бачу? Наша зірочка так яскраво засяяла, – він так швидко наблизився, що втекти немає можливості. 

– Це такий комплімент? – ніколи не думала, що буду грубіянити самому Драку Денеро. Але раніше я і подумати не могла, що він такий придурок. Хоч і талановитий. 

– А ти як думаєш? – Драк мало не облизується, і виглядає це бридко. Я вже зібралася його обійти, але він доволі сильно хапає мене за руку. На щастя, не ту, що постраждала в аварії. 

– Відпусти! – сердито кричу і намагаюсь вирватися, але куди ж мені мірятися з ним силою. 

– А якщо не відпущу? Роту пожалієшся? – він відкрито веселиться, а от мені не смішно зовсім. 

Уже рота відкриваю, щоб відправити його подалі, але несподівано поряд з’являється Ерік. Він вириває мене з лап цього ідіота і ховає собі за спину. Я розгублююсь, тому що точно не очікувала на такий поворот. 

– Тримайся від неї якомога далі, мудак! – шипить крізь зуби роздратований Ерік. 

– А от і захисник з’явився! – сміється Драк. – Невже те, що пишуть в інтернеті – правда? А як же твоє вічне кохання до Клер? Я-то думав, що ти жити без неї не можеш! 

– Пішов ти! – кидає роздратовано Ерік і бере мене за руку. Поки ми йдемо коридором, Драк продовжує сміятися нам у спину. Я бачу, який напружений і роздратований Рот, тому просто мовчу. 

– Як ти? Він нічого тобі не зробив? – запитує Ерік, коли ми опиняємося в тісному просторі ліфта. 

– Ні, ти вчасно прийшов, – швидко відповідаю. – Дякую за допомогу і вибач, що знову додаю тобі проблем. 

– Моя проблема – це сам Драк. Ми ненавидимо один одного, – зовсім невесело хмикає Ерік. 

– Чому? Ви обоє дуже талановиті… – мені дійсно цікаво знати, в чому причина їхньої ненависті. 

– Ну, дякую, – усміхається і зацікавлено мене розглядає. – Напевно, саме в цьому і справа. Ми завжди боремося за перші місця між собою. А колись друзями були. 

– Справді? – цього я не знала, і подібна інформація змушує мене ще більше розуміти, що я зовсім не знаю цих хлопців. 

– Справді, – уже доволі спокійно відповідає і пропускає мене вперед, коли ліфт зупиняється на підземній стоянці. – До речі, маєш чудовий вигляд. 

– Дякую, – усміхаюся і відчуваю, як всередині розтікається щось тепле і приємне. Такий Ерік подобається мені набагато більше. 

Інші хлопці також не залишаються осторонь і всі як один діляться своїми враженнями щодо мого зовнішнього вигляду. Навіть Остін показує великий палець, отже, і йому сподобався мій образ. 

У клуб ми їдемо знайомим мікроавтобусом, і сиджу я поряд з Еріком. Чомусь саме поряд з ним мені найбільш комфортно. Можливо, це можна пов’язати з тим, що сьогодні він добряче мене підтримав. 

Коли ми приїжджаємо до нічного клубу, на вулиці уже вишикувалася черга з охочих потрапити всередину, але ми заходимо з чорного входу, щоб не бути поміченими. Всередині усе переливається різнокольоровими вогнями, а зала настільки велика, що можна помістити людей двісті одночасно. 

Я йду за хлопцями поміж столиків і зацікавлено озираюся навколо. Тут уже доволі багато гостей, і серед них я помічаю відомих акторів та актрис, співаків і навіть моделей. Одразу розумію, що цей клуб не для простих смертних. І тепер я одна з них. 

У кінці зали на нас чекає замовлений столик із м’якими диванами. Поряд зі мною одразу сідає Бен, а з іншого – Камі. До речі, дівчина приїхала окремо, і привезла її Мері. Каміла виглядає просто чудово у коротенькій сукні червоного кольору, але чомусь Ітан мало звертає увагу на дружину. Він одразу ж взявся розливати алкоголь, і всі підтримали таку пропозицію. 

Мері сідає просто навпроти нас і тепер похмуро поглядає на Бена, який постійно нахиляється до мого вуха і розповідає різні приколи. Мені не хочеться, щоб вона думала собі щось не те, але й відштовхнути Бена не можу. Він подобається мені як друг.