16. Згуртованість

– Кейт, ти знущаєшся? – стогне роздратовано Ітан. З усіх хлопців він здається найбільш незадоволеним ситуацією. 

– Я подумала, що у вас всіх мають бути однакові права. Якщо працює Лілі, то і ви маєте подати їй приклад. Чи не так? – схоже, цій жінці абсолютно байдуже на загальне невдоволення з боку зіркових хлопців. 

– Все правильно, – дивно, але першим погоджується саме Ерік. Він виглядає втомленим, а капюшон приховує пів обличчя. Напевно, навмисне одягнув таку кофту, щоб бути хоча б так на відстані від нас усіх. – Досить скиглити! До роботи! 

Проводити розминку у компанії чотирьох хлопців доволі весело. Бен намагається встигати за тими рухами, що показує Кейт, при цьому всіляко борючись із позіханнями. Остін начебто робить усе добре, але не реагує на нас, занурившись у світ музики, що лунає з його навушників. Ітан постійно бурчить, але вправи виконує. Напевно, боїться покарання з боку Кейт. Жінка вона серйозна. І лише Ерік робить усе правильно і не скиглить. Дивно, зовсім на нього не схоже. 

Коли ж розпочинається біг, я розумію, що веселощі лише починаються. Хлопці падають, піднімаються, випльовують з рота пісок, але все ж намагаються бути першими у цьому змаганні. Я ж роблю усе зібрано, але все ж не вкладаюся у визначений час. Схоже, вчитися мені ще і вчитися. 

– П’ятдесят присідань! – безапеляційно заявляє Кейт, і я одразу ж беруся виконувати її завдання. 

– Кейт, не варто її так навантажувати! – несподівано втручається Ерік, і всі здивовано витріщаються на нього. – Все ж таки Лілі поранила руку. 

– Але ж не ногу, Роте! – відповідає Кейт та усміхається. Схоже, її забавляє реакція хлопця, а от мене вона дивує. Чого це він взявся мене захищати? Все ще почувається винним? – Якщо маєш бажання, то можеш приєднатися. Щоб Лілі веселіше було. 

Ерік хмуриться, і я бачу, як сильно стискаються у тонку лінію його губи. Вже уявляю, як він зараз відправить нас усіх під три чорти та піде геть, але стається те, чого ніхто з нас не чекав. Ерік знімає капюшон, стає поряд зі мною і починає присідати. 

– Чого чекаєш? – дивиться у мій бік, але роздратування у його голосі я не чую. 

Присідаю також, але сюрпризи на цьому не закінчуються. 

– Хлопці, а давайте і ми складемо компанію нашій Лілі, – весело заявляє Бен, і стається диво! Присідають усі, навіть роздратований Ітан. 

Дивно, але мені надзвичайно приємно від підтримки цих хлопців. Наче нічого надзвичайного не зробили, але коли відчуваєш, що не сама, хочеться зробити набагато краще. Все ж таки не такі вони й погані, навіть Ерік. Просто у кожного з них свої заморочки в голові. 

– Тільки не просіть мене пити той сраний коктейль. Одразу відмовляюся! – заявляє Ітан, коли ми усі разом заходимо на кухню. 

– Вам це не потрібно, – спокійно відповідає Кейт. – Лілі, це тобі. 

Вона передає мені склянку з зеленою бурдою, і я випиваю все одним махом. У роті неприємний посмак, але терпіти можна. Хлопці весело мені аплодують, і я усміхаюся. Сьогоднішній ранок дійсно розпочався чудово. Хочеться, щоб так було і надалі. 

Прийнявши душ та одягнувши сукню, я зупиняюся біля дзеркала. Сьогодні мене чекає перевтілення, і навіть уявити страшно, що зібралася робити з моєю зовнішністю Роксі. Я завжди любила своє темно-русяве волосся, але стиліст говорить, що я зовсім не помітна в такому образі. Цікаво, вона що, у рожевий мене перефарбує, щоб усім в очі кидалось? 

Зітхнувши, підфарбовую вії та наношу трохи блиску на губи. Все-таки робити макіяж – це не моє, тому доводиться обійтися тим, що є. На ноги босоніжки на плоскій підошві – і вперед! 

На першому поверсі уже зібралися усі хлопці. Схоже, чекають лише мене. Привітно махаю Камі, яка годує з пляшечки Скотта, і помічаю, що Ітан стоїть в іншому кінці кімнати, якомога далі від неї. Виходить, що вони так і не примирилися. 

Ще один факт, який мене дивує: сьогодні Ерік їде разом з нами в одному мікроавтобусі. Можливо, це пов’язано з тим, що він розбив свою машину, хоча не думаю, що для нього є проблемою купити іншу. Отже, він просто хоче бути ближчим до своєї команди, і це тішить. 

Коли ми з’являємось у студії, до мене одразу ж наближаються Емма і Колін. По черзі обіймають і запитують про самопочуття. Мені дуже приємно, що тут є люди, які так щиро за мене хвилюються. А от одна з помічниць гурту, Мері, дивиться на мене недовірливо, наче не довіряє. А може, просто ревнує до Бена, який постійно поряд. Я неозброєним оком бачу, що ця дівчина закохана у нього по вуха. 

– Усім доброго ранку! – поки хлопці розміщуються за своїми інструментами, до нас заходить Девід. – Думаю, ви знаєте, що завтра відбудеться пресконференція. Після репетиції усі в мій кабінет, потрібно обговорити питання, які будуть звучати. 

Усі кивають і продовжують робити свою роботу. Девід тим часом підходить до мене і розглядає перебинтовану руку. 

– Як ти? Сильно рука болить? – запитує і переводить погляд на моє обличчя. 

– Та ні. Майже не відчувається. Я п’ю ті ліки, що лікар приписав, – відповідаю і помічаю на собі прямий погляд Еріка. Схоже, йому цікаво слухати, про що ми говоримо. 

– Це добре. Роксі підбере тобі щось таке, щоб перебинтовану руку не було видно. Ніхто не має знати, що ти та Ерік були в тій машині, – хмуриться. – Чекаю тебе в кабінеті разом з усіма. А тепер хочу почути, як ви разом будете виконувати нову пісню.