Розділ 8 Вінтерфросте, це справді ти?

Той день, вірніше та ніч чи, навіть, вечір, байдуже, одним словом я перетворилася на варятку. Поводила себе як якась психована. А почалося усе з тієї клятої вечірки...

Сонце закотилося за горизонт, коли я вийшла з машини.

– Ніко, сонце, чудово виглядаєш, – помітила мене Маринка. Ми були знайомі уже не перший рік, тезка моєї одногрупниці, вона, як і я вона була брюнеткою, але з набагато темнішим кольором шкіри і накачаними ботоксом губами, що вже говорити про інші частини тіла. Маринка була частою гостею в пластичних хірургів. Косметологію я й сама любила, але на щось більше іти і не збиралась.

– Не очікувала тебе тут побачити, – її фальшива посмішка і награна радість особливо сьогодні діяла на мене, немов червоний прапор на бика. Тим більше, що у мене було величезне бажання прикінчити її тезку, яку я до цих пір навіть і не замічала, а тепер навіть і не збиралась забувати те, що вона осмілилась пофліртувати з Ромою.

– Ти також сьогодні гарно виглядаєш, хоча, признатить, я ну ніяк не очікувала, від тебе такої мужності. Це ж скільки вони важать після останньої операції, – посміхнулася я у відповідь. – Будь обережна, а то вони легко тебе перекинуть, що вже говорити про танці.

Вона мило посміхнулася:

– Мабуть тих, у кого грудей нема могли б, але у мене від природи шостий розмір а це так – чуть підправила.

Я прекрасно розуміла на кого вона натякає так само, як і знала який насправді у неї був розмір до тих численних операцій, але це були звичайні люб’язності, якими ми звикли обмінюватись. Маринка, відколи вона себе пам'ятала, мала усе. Її батьки були не просто забезпеченими, а дуже добре забезпеченими. Вони розвелися коли вона була ще зовсім маленькою і відтоді підкуповувати малу подарунками: купляли її любов, або відкуповувались за те, що не мали на неї часу. Звичайно вона поступила в якийсь університет, толком куди я не знаю, та й, упевнена, й вона не дуже то в курсі чим займається. Практично весь свій вільний час вона тратить на манікюр, педикюр, зачіску, макіяж, масаж, тренажерний зал, танці на пілотні, ресторан, клуби, вечірки ну і трішки модельної кар'єри. Я точно знаю, що її папік уже обіцяв їй, що вона не просто буде приймати участь у міс Україна, а отримає цей титул. Про мене, так нехай і на всесвітній конкурс краси їде, подальше від мене і моїх хлопців. Попри весь свій норов і зовнішнішність, Маринка мала один мінус – вона не вміла програвати. І тут починався кошмар. Моя запекла подружка ніяк не могла признати того, що я краща, і то без ніяких тобі операцій. Уже не вперше вона відбивали у мене хлопців, а коли не виходило – капостила, тому сьогодні я не хотіла її тут бачити. «Може підсипеш їй щось в коктейль поки вона Рому не помітила?» – відірвалася моя внутрішня мабуть що ревність, бо інакше я то відчуття не можу описати.

– По коктейлю, – посміхнулась я подумки перебирають вміст сумки. На такий випадок у мене найдеться проносне. Думаю якраз на цей випадок підійде.

– Як там твій Скилет?

Мене засліпили яскраве світло нічного клубу. Ми опускалися сходами вниз:

– Він тобі подобається? – признаюсь навіть не потрібного мені Скилета не хочу їй віддавати.

– Ну, – вона не відповідає, а мені раптом приходить брєдова ідея. Сама розумію – ніякої логіки, але уже стриматися не можу:

– Взагалі то він про тебе хорошої думки, – нагло брешу, бо в душі аж пищу, як хочу побачити як вона буде ходити з тим кого я кинула. Це як доношувати одяг. – Казав, що ти ... – я шепчу їй на вушко, вона сміється, а я продовжую, – але тоді в нього була я.

– А тепер?

– А що тепер? Яке мені діло, що він, де та з ким.

Внизу гримить на всю свою можливість музика, заглушуючи усі розмови і закликаючи до танцю. Маринка замовила секс на пляжі, а я обійшлось мохіто. В момент коли вона відвернулась, а тихо підсипала ій порошочок і розмішала. Уже через чверть години вона побігла до туалету. Заради пристойності, і щоб відігнати від себе підозру я пішла з нею, але уже через п'ять хвилин я, постукавши, запитала чи все гаразд і сказала, що почекаю її назовні і, з чистою душею, залишила її там.

Музика гриміла, уже спянілі від музики, духоти і, звісно, не без допомоги алкоголю, мої однолітки втрачали почуття реальності , тоді як я, чемно чекати на героя моєї повісті. Уже близько півночі я нарешті його помітила в гущі танцюючих людських тіл. На ньому була шикарна біла сорочка. Я рушила до нього коли помітила як тулиться до нього та сама студенточка, з якою він фліртував в день. Мене немов би прошило струмом: сіра миш. Вона і наполовину не була схожа на Маринку, а до мене їй було і поготів – як до неба пішки. А за мить, моє серце зупинилось, він нахилився і поцілував її. Вона торкнулася його шиї, і мене почало нудити. Я відвернулась.

– Ось ти де? – Тьома торкнувся мого плеча. – Я весь день не можу до тебе додзвонитися.

Я ще раз озирнулась: дівчина розвернулася до нього спиною, він міцно тримав її в своїх обіймах. Поворот – мене знову почало тушнити.

– Давай вийдемо, – потягнула я Тьому за руку на вихід.

На свіжому повітрі мені стало краще, але не перейшло.