- Знаєш... Я,здається, його досі люблю... - Промовила Ксю.
- Кого? - Поцікавилася Марі.
- Сашу...
- Ти ж казала, що розлюбила його!
- Можливо то здалося...
- Ксю!
- Я розумію, що ми не можемо бути разом, але мене тягне до нього.
- Ех...
- А в тебе колись таке було? - Запитала Ксю.
Марі тихо промовчала, бо все що відбувалося з подругою - вона пройшла.
- Невже ти ніколи нікого так не любила?
- Любила...
- А що сталося?
- Він не зміг залишитися зі мною...
- Чому?
- Я зрозуміла, що ми не зможемо мати життя разом...
- Але ж у вас була любов до гроба!
- Це лише маска...
- А насправді?
- Неспроможні бути разом, через пріорітети...
- Пріорітети? - Перепитала Ксю.
- Саме так...
- Він вибрав іншу?
- Вибрав компанію...
- А ти?
- Після його поведінки - кар'єру...
- А він, що на то?
- Що я не права...
- Ну й безтолковий! - Промовила Ксю.
- А твій що? - Поцікавилася Марі.
- Поїхав за кордон...
- А ти зрозуміла, що не можеш без нього?
- Ага...
- І зараз сумуєш сильно...
- Він так дивився на мене в останню зустріч...
- Це точно... - Думаючи про своє, сказала Марі.
- Невже у нас карма? - Запитала Ксю.
- Що нам не щастить з Олександрами?
- Так...
- Можливо...
- Скільки не закохуюся все одне й те ж...
- Можливо вони не потрібні нам?
- Або ми їм...
- Уже не знаю де правда, а де ні...
- Вона спить десь!
- Або сміється з нас...
- Що ми не можемо бути щасливими у відносинах.
- Значить нам треба будувати кар'єру! - Сказала Марі й усміхнулася.
Мовчання застигло. Ксю дістала телефон і зайшла на сторінку хлопця, а Марі відкрила галерею й видалила усі фото, де вона була щаслива разом з колишнім.
- Уже час відпустити! - Сказали разом дівчата й відклали телефони. Так їх доля немудро зіграла жарт, використавши двох різних хлопців з одним ім'ям...
#3763 в Сучасна проза
#11867 в Любовні романи
#470 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 14.08.2025