Сережка

    Літо. Ніч. Покинутий будинок, по якому заплітався плющ. Роблячи його схожий на храм природи. Вітки рослини простягалися до верхівки даху і заглядаючи у вікна. Але ходила легенда про нього, тому ніхто не підходив, навіть, близько туди. Казали, що лише відьми можуть туди зайти, адже там їх помічники живуть.

    Одного разу Ліна не втрималася і пішла поглянути на будинок. Їй дуже сподобався і вона хотіла підійти, але зупинилася почувши тихий писк, ніби кошеняти, і дівчина злякавшись вернулася додому. Вона не хотіла про свій похід, до закинутої багатоповерхівки, казати. Тому тихо пішла до кімнати.

    Каріна, старша сестра Ліни, зразу помітила дивну поведінку в меншої. Вона вирішила поговорити із сестрою і підійшла до кімнати дівчини, постукала:

   - Лінусь, можна я зайду?

   - Так. - Тихо відповіла сестра.

   Коли відчинила двері то Каріна побачила зляканий погляд сестри і підійшла й запитала:

   - Що сталося? Ти виглядаєш не дуже добре!

   - Сестричко! Обіцяй, що не скажеш мамі, вона забороняла мені туди наближатися!

   - Обіцяю. Тільки скажи! - Наполягала Каріна, щоб заспокоїти себе.

   - Я не послухала мами і пішла до покинутого будинку того, але злякалася звуку, який нагадував плач  маленького кошеняти, але дуже придушений.

   - Добре, що з тобою все гаразд. - Сказала сестра перекидаючи в руках камінчик. - Лягай спати, але дай мені слово, що ти туди більше ні ногою.

   - Ніколи. - Відповіла Ліна подаючи Каріні камінчик, який випав із рук.

    Ліні снився дуже дивний сон, ніби вона пішла до цього будинку вночі, навколо неї почав горіти вогонь, коли вона ступила на центр кімнати. Дівчина почула голоса, які щось шептали . Єдине, що можна було зрозуміти це: "Прийми... жертва вона твоя, подаруй нам вічне життя" .  І тихий стогін сестри, її ледве чутний подих. Сестра хотіла увійти до зали,але почула знову цей дивний звук і проснулася.

    По квартирі носилися батьки і дзвонили до подруг Каріни, але ніхто не знав де вона. Тоді Ліна підійшла до мами і сказала:

    - Я хочу признатися... Я ходила до покинутого будинку, але почула звук і втекла. Про ще розказала сестричці і в неї впав камінчик на мене. Я дала слово, що більше не піду.

   - Владе! Сядь! Є розмова! - Гукнула чоловіка Катерина.

    - Що? Знайшли?

    - Схоже, що так. - Відповіла мати стримуючи сльози.

    - Де вона? - Розпитував батько.

    - Зараз покажу. Поки що візьми ліхтар, сумку. - І тут обернулася до Ліни. - А ти зайди в кімнату бабусі і біля вікна стоїть тумбочка, у другій шухляді є шкатулка. Принеси мені її, але Не ДИВИТИСЯ у дзеркало. Якщо почуєш плач, зразу ж виходь.

      На щастя, Ліна не дивилася у дзеркало і не чула плачу. Вона вибігла із шкатулкою до мами і відала їй. Батько уже стояв зібраний і чекав дівчат.

    - Доню, дай руку і не відпускай ніколи! - Сказала Катерина дивлячись на будинок. 

    Вони ступили і раптом почули той самий звук. Дівчина злякалася, але батьки міцно стиснули руки, п мама тримаючи в іншій руці яку ь книгу почала читати:

   "Я тебе породила, я тебе не вбила. Ти зла наробила прийшов час розплати тобі. На кого претендувала, від того тобі зникнути. Нечистою відьмою тобі не бути, проклинаю, у цю землю тебе заховаю " 

    Вона продовжувала читати ці слова та йти у центр зали. Батько увімкнув ліхтар і йому в очі кинувся дивний відблиск. Він впізнав сережку Каріни і взявши у зуби ліхтар та не відпускаючи іншої  руки від доньки підняв її.  Враз неподалеку почали кружляти темні тіні, від яких віяло землею та холодом. Ліні стало страшно, вона ще сильніше вчепилася у руки батьків. 

    Влад поклав сережку у центр намальованої зірки, на якій проводили ритуали. І Катерина змінила слова:

    "Від нині й до кінця ви всі зостанеться у цьому будинку. Нікому не зможете зробити зла, проклинаю час, щоб ваші душі зосталися у речі останньої жертви цього ритуалу. "

    Коли Катерина дочитала, все навколо засвистало. Все листя з віток зірвалося у вихор і закрутилося над сережкою. Сім'я в ту ж хвилину покинула будівлю. Вийшовши на двір Влад запалив сірник і вкинув у середину. Враз будинок спалахнув у вогні і тільки чорний вогонь охоплював стіни його. Ліна та її батьки відходили подальше від цього місця, а інші жителі тільки визвали пожежну, щоб викопали навколо, аби вогонь не перейшов на інші будинки.