Свіча

     Літо. Вечір. Вона сидить  біля вікна дивлячись кудись у даль. Свічка, яка майже згоріла - мерехтіла у вікні.  Він нагадує як гуляли містом, дивилися на зорі, зустрічали сонце. Дівчина сумувала за ним, але не хотіла нав'язуватися вже йому.

     Ліни думки порушила мама, яка увімкнула світло:

    - Вже пізно. Ходімо спати.

    - Зараз прийду! - Відповіла дівчина і прикрила фото, яке лежало біля свічки. 

    Дівчина погасила свічку і вийшла в коридор, вимкнувши світло вона закрила двері. В кінці коридору, навпроти її кімнати була якась тінь. Ліна злякалася і постукала у двері до мами і почула відповідь:

    - Моя маленька дівчинко, заходь!

    Вона зайшла в кімнату і сказала мамі:

   - Я тобі спокійної ночі та приємних снів не побажала. - Тремтячими губами промовила вона.

    - І тобі, моя квіточко. - Відповіла ненька цілуючи Ліну, яка сіла на краю дивана, в маленький лоб.

    Дівчина вийшовши з кімнати мами  перемагаючи свій страх пішла до своєї кімнати. Сіла на ліжку і простягнулася до тумбочку, яка стояла біля її ліжка. Витягла з шухляди шкатулку, яка була оздоблена різними вирізьбленими квітами, а на кришечці красувався, незнайомий для Ліни, знак . Він нагадав їй кулон бабусі, який вона ніколи не знімала, але лише перед смертю одягнула на внучку.

      Коли вона померла, нічого більше вони не знайшли. Лише коли Ліна через кілька днів дивилася на бібліотеку бабусі, помітила папірець, який виглядав з однієї з книг. Вона дістала і тайкома забрала у свою кімнату. Відкривши записку побачила знайомий почерк:

      Моя маленька внучко!

    Нікому не кажи за цю записку. Я хочу тобі признатися, але про це не має знати ніхто. Я разом із кулоном передала свій дар. Мама навіть не знала про це, тепер прийшла пора тобі робити добро. Є одна річ, яка тобі дуже потрібна. Ти повинна вночі взяти свічку і піднятися на дах будинку, коли вийдеш то побачиш велику складену купу каменів. Зліва від них є невеликий отвір простягни руку та дістань цю скриньку. В ній знайдеш усю інформацію про дар, але не показуй нікому її, бо може нашкодити.

    Твоя любима бабуся Реварія. 

Я тобі допоможу завжди!!

     Дівчина відкрила шкатулку і побачила золоту каблучку, яка мала форму якоїсь не баченої квітки. Ліна одягнула на палець її і раптом відчула як на грудях почало щось пекти. Вона відкрила маленький записник бабусі й побачила виведені букви: "Коли почне на грудях кулон горіти ти скажи такі слова :"Як зустріну тебе я, ти вселяй своє життя". Свічку ти не викидай! - Продовжувалося письмо.- Заховай у скриню. Віднині свічка то бар'єр у потойбічне життя. Не тримай фото поблизу! Бо щастя не буде їм".

    Дівчина закрила записник і лягла спати намагаючись не згадувати про ту тінь.