Ранкова кава

   Бидгощ. Місто полинуло у ранковий спів птахів. Тихий вітерець колихав листя дерев, несучи запашний запах по голосних вулицях старого міста. Люди бігли не зважаючи на все, спішили на роботу. 

   Ліна вийшла з чашечкою кави на ґанок і завмерла. Машини сигналили людям, птахи співаючи літали з однієї сторони в іншу, десь заплакала дитина. З-за пагорбу віяло квітами дерев та акації. Деякі хлопчики гралися поряд нього. 

   Уже 6 ранку. Сонечко простягнуло своє проміння до сонної землі. Подарувало їй своє тепло. Річка несла на своїх хвилях квіти, які кинули дівчатка та кораблі. По ній пливли вслід за течією качки та лебеді. 

    Ліна забігла в помешкання і не допивши каву поставила на стіл. Кинулася збиратися на роботу. Одягнула свій повсякденний одяг, зав'язала волосся у пучок і схопивши сумку вибігла на двір. Ще раз переглянувши чи все необхідне взяла і зачинила двері за собою. Вона не заважала на всю красу природи, а швидко крокувала. 

    Вчасно прибувши на місце вона зразу ж взялася за документи. Почала переглядати, друкувати, підписувати, заповнювати папери. На її столі лежала чимала кількість папок. Дівчина старанно, але швидко працювала, адже час піджимав і треба було нести директору. Ліна взяла всі підписанні папки і зібралася нести начальникові, але не помітила, як  колега зачепив її і все випало з рук. Хлопець зразу ж сказав:

    - Ой, Ліно, вибач. Я не помітив тебе. Зараз я все підніму.

    - Та не хвилюйся, я впораюся сама. - Сказала дівчина і взялася збирати.

    Андрій присів і допоміг їй все зібрати і додав:

    - Будь обережна на наступний раз.

   Ліна кивнула головою в знак підтвердження і бистро понесла до кабінету. Вона не думала, що так пізно буде повертатися додому. Адже поки вона все підписала промайнуло 10 годин.

    Вечір. Ліхтарі освітлюють місто, в якому відчувається запах хвої. Люди втомлені повертаються з роботи. Вони уже не бажають їсти, а тільки попити кави і відпочити, адже зранку знову все повториться.

     Ліна зайшла у дім. Пройшла до кухні й побачила свою ранкову не допиту каву. Дівчина розуміла, що завтра повториться і вона знову не вип'є кави, тому вона поставила чайник. Поки грівся чайник, прийняла душ і випивши кави пішла в спальню. Їй було уже не до телефону, вона думала як скоріше закінчився цей день.