Мелодія скрипки

    Літній вечір. Сонце намагалося пробити промені крізь хмаринки, які нагадували яскравих лошат. Свіже лісове повітря віяло на шумне місто. Бидгощ стояв захопившись співом птахів, а недалеко протікає широка річка.

    Ліна повертається до свого будинку, який розташований біля костелу. Вона виглядала стомленою, але щасливою. Її закручене волосся розвиває вітер, зелено - коричневі очі світяться у сяйві фонарів. Сукня так і пасує до її обличчя, а ноги змушують йти до мосту.

    Дівчина вирушила на міст, де знизу пропливають кораблі. Ліна зупиняється і починає дивитися на колодки, на яких написані імена закоханих. Хвилі омивають беріг. Спів птахів перериває звук машин та гомін людей, які йдуть на роботу або вертаються з неї.

      Аж раптом почула знайомий їй звук скрипки. Вона зразу ж направилася на мелодію. Музика ніби зупинила час, всі люди завмерли. Скрипка нагадала їм про чудові моменти дитинства, комусь про перше кохання, а Ліні - про весну, що розлучила з коханим, нагадуючи той день коли він їй сказав: "Я тебе не кохаю"

    Дівчина стояла, згадуючи ті моменти, коли клявся, що ніколи не зоставить її. Але всі ті слова розтанули, немов сніг. Невідомо, як довго вона так стояла, якби не почула голос знайомого:

    - Я думав, що один почув звук скрипки. 

    - Я також почула і ніби поринула в інший світ. - Промовила дівчина знизивши плечима.

    - Ти не проти, якщо я тебе проведу? - Запитав хлопець.

    - Мені тут не далеко. - Вливаючись у фарбу промовила Ліна.

    - Нічого. Тим більше, що така прекрасна дівчина не повинна гуляти сама. - Відповів Міша і даючи дорогу дівчині, пішов за нею.

    Вони швидко дійшли до будинку. Ліна подякувала, але хлопець запитав чи може з нею ще зустрітися, на що дівчина погодилася. Пройшов майже місяць, коли до неї підійшла висока брюнетка і сказала:

    - Міша мій наречений. Хіба ти не знала? 

    - Ні, він не сказав нічого. - Тихо промовила Ліна.

    - Тому не зачіпай його. - Відповіла наречена і пішла.

   Дівчина пішла на міст і стояла, дивлячись у воду. Невже вона не варта щастя? Чому їй завжди не щастить? Чому зраджують, або обманюють? Думаючи це Ліна стрибнула з мосту. 

   Міша бачив, як стрибає вона, він хотів  за нею, але зупинила його мелодія скрипки, яка нагадувала йому про той вечір, який звів їх. Хлопець не знав, що через його подругу загинула дівчина його мрії, яку він палко покохав...