Розділ 19. Пауза чи щось нове?

Летті спокійно лежала на лікарняному ліжку та дивилася у стелю, стараючись пригадати що трапилося вчора. Вона перебирала варіанти розвитку подій у своїй голові. В якийсь момент дівчина почала згадувати обличчя хлопців і удар... Тут вона зрозуміла, чому Ніка не хотіла розповідати їй про це. Ось і він — супутник її днів та ночей — різкий біль, адже їй не можна напружуватися. Летті вирішила не думати про це більше, щоб трохи розслабитися.

Раптом почувся тихий стук у двері палати. Вони зі скрипом відчинилися, і дівчина побачила обличчя Макса. На ньому виднілися змішані емоції суму, страху та сорому. 

— Привіт, — тихо промовив хлопець, ледь не переходячи на шепотіння. 

— Ну, привіт, — відповіла Летті з байдужістю.

Вони сиділи мовчки. Макс не міг знайти жодних тем для розмови, так соромно йому було. А Віолетта теж не була охоча для того, щоб розмовляти з ним. За мовчанкою минуло кілька хвилин. 

Знову стук у двері, а з-за них виглядало стривожене лице Дена. Летті несвідомо усміхнулася. Побачивши Макса, він роздратовано спитав:

— А ти що тут робиш?

— Те, що і ти, — огризнувся хлопець.

Ден з показною огидою оминув Макса та сів біля Віолетти.

— Як ти, Летті? Скажи, що все буде гаразд, — благально промовив хлопець.

Макс зневажливо подивився на нього, вважаючи, що він підлабузник.

— Все гаразд, травми не серйозні. Через декілька днів буду у нормі, — спокійно відповіла Віолетта, але помітивши сльози в його очах, вирішила про це спитати. — Ден... Ти плачеш?

З очей хлопця впало декілька краплин, що неабияк здивувало Макса. "От актор недороблений!" — промайнуло у його думках.

Летті акуратно торкалася обличчя Дена, стираючи сльози. Хлопець справді плакав, вибачаючись:

— Сонце, пробач мені! Це я, бовдур, винен! Якби не я, то цього би не трапилося...

— І справді бовдур, — сказав Макс, вважаючи, що його ніхто не почує.

Ден повільно обернувся до хлопця, ледь не спопеляючи його поглядом та сказав:

— Слухай, тобі вчорашнього не вистачило? Краще б перед Летті вибачився, а не бовдуром мене називав. Я це і без тебе знаю, — серйозно відповів Ден.

Макс вирішив не розпочинати чергову сварку, тому просто промовчав на знак згоди. Він поглянув на Дена з повагою. "Напевне, не такий він вже і бовдур", — подумав хлопець, дивуючись.

— Гаразд, Летті, пробач мені... Я теж дурень, який не стримався та вирішив похизуватися своєю силою так, що не розрахував її, — вибачався Макс.

В цю мить у палату увірвалася Ніка. Здавалося, її очі стали завбільшки, як п'ять копійок. Вона деякий час простояла у здивуванні, а потім грізно сказала:

— А ви що тут, телепні, робите? Ану геть звідси, щоб очі мої вас не бачили!

— Агов, ти чого, Нік? Не кричи, Летті не потрібен зайвий шум, — промовив Макс, стараючись заспокоїти дівчину.

— Чому ти про Віолетту не думав, коли з Деном бився, га? Гладіатор недороблений! Похвалився своєю міццю тоді? — Вероніка просто лютувала. Було враження, що скоро з її вух піде пара, а вона почне дихати вогнем.

Макс відкрив рота від здивування, адже такою розгніваною він ще її не бачив. Проте вона чомусь подобалася йому такою.

— Ти така мила, коли злишся, — сказав Макс до Ніки.

— Ах ти! — тут терпець дівчини увірвався, і вона була готова вдарити кривдника. Але її руку перехопила Летті та сказала:

— Ніка, будь ласка, не злися і не влаштовуй баталій. Нікому від цього легше не стане, правда ж?

На диво, дівчина одразу заспокоїлася та вийшла зі стану "вогнедишного дракона", який рвав та метав усе навкруги. І тихо промовила:

— Так, вибач, ти маєш рацію. Я не змогла тебе захистити, тому можу не контролювати свій гнів на цих двох...

— Не картай себе за це, ти не винна, — сказала Летті, пригортаючи подругу до себе.

Тут до розмови приєднався Ден:

— Летті, мені так соромно за цю ситуацію. І я вважаю, що нам варто поставити паузу в спілкуванні.

Всі замовкли. Віолетті ніяк не вкладалася думка про те, що вона не буде спілкуватися з Деном. З її очей потекли сльози. Аби не бачити як вона плаче, хлопець вийшов з палати, адже це завдавало йому страждань та докорів сумління. 

Дівчина відчула сильний біль у голові, від чого зойкнула. Спокій Ніки одразу розвіявся, а на зміну прийшло роздратування. Болісні імпульси у голові Летті не припинялися, а подруга почала не на жарт хвилюватися. Вона вирішила викликати медперсонал, натиснувши спеціальну кнопку. Через декілька секунд до них забігла медсестра, нічого не питаючи, вона безцеремонно виштовхала їх за двері палати.

Ніка та Макс залишилися на одинці серед безлюдних лікарняних коридорів. Ніхто з них не знав що сказати одне одному. Вероніка була дуже ображена на нього за його безвідповідальність та за те, що він ударив Летті. І невже через ревність? Невже вона таки відчувала до нього щось більше за симпатію?

Зміни на обличчі дівчини Макс помітив та запитав: 

— Все добре?

— Ні, не все добре! Як ти міг? Чому все так безглуздо виходить?! Чому ти побився з ним? Невже ти не міг цього проігнорувати? — Ніка ледь не кричала йому в обличчя.

Макс просто промовчав, а дівчина продовжила:

— Поясни мені! Чому ти так вчинив? Ти любиш Летті?

Хлопець здивувався, почувши це запитання, проте відповів дуже тихо:

— Я тебе люблю...

— Що-що? — Ніка вдала, що не почула.

— Так, тебе люблю! Чуєш? Тебе! — Макс раптом розізлився та вдарив кулаком у стіну. Його голос ехом пролунав пустими лікарняними коридорами.

Ніка ще щось хотіла сказати, але він притягнув її до себе та поцілував. Не було нікого, що додавало якоїсь нереальності ситуації. Вони перестали цілуватися тільки тоді, коли почули, як з палати Летті виходить медсестра. Звісно, вони накивали п'ятами, чим викликали здивування медпрацівниці. 

— Ти кажеш правду? — Ніка ще досі не вірила в те, що відбувається.