Розділ 18. Точка кипіння

Летті зустрілася з Нікою біля кафе. Вони купили по стаканчику улюбленого латте з вершками та багато солодощів. Звісно, без вмовлянь Вероніки не обійшлося, адже Віолетта так довго старалася схудунути, хоча лишньої ваги не мала. Подруга довго доводила дівчині про те, що декілька тістечок не зроблять її товстою. Дівчата задоволено ласували та розмовляли про всілякі дрібнички.

— Подруго, розкажеш мені про свій любовний фронт? — ненароком спитала Летті.

— Нема про що розповідати, все як зазвичай. Залицяльники, яким я завжди відмовляю, — буденно говорила Ніка.

— Можливо, тобі хтось подобається? — загадково запитала Віолетта.

— Чесно, я ще не визначилася. Щоправда, мені й подобається один хлопець, проте я не знаю, чи зійдуться з ним мої шляхи...— відповіла Ніка з задумою.

— Ого, і хто ж цей таємничий щасливчик, який заполонив твоє неприступне серце? — Летті з цікавістю поглянула на подругу.

— Я вважаю, що мені нема потреби розповідати про нього. А втім, здається, моя симпатія є марною, тому вибач за те, що не розказала тобі про це, — промовила Ніка.

Віолетта вирішила не розпитувати Вероніку про цю ситуацію. Вона поважала її особистий простір та розуміла, що кожен має право на таємниці. Тому не сварилася з Нікою, якщо та не розповідала їй щось одразу. Летті знала, якщо подруга захоче, то сама все розкаже.

Декілька секунд між ними панувала тиша, але Віолетта розповіла якийсь жарт, тим самим розрядивши обстановку. Дівчата голосно сміялися і не помітили, як дійшли до парку.

Вечірній парк купався у променях сонця, яке повільно заходило за горизонт. Дув легенький вітерець, через який листя приємно шелестіло. Серед дерев лунав приємний та дзвінкий сміх, а у повітрі витало почуття щастя.

Дівчата сіли на лавку на площі посеред парку та радісно гомоніли про щось між собою. В якийсь момент Летті помітила два знайомих силуети.

— Це ж Макс і Ден! — викрикнула дівчина, піднявшись та ледь не обливши свою подругу кавою.

— Стій! Куди ти? — запитала Ніка, наздоганяючи Летті.

*****

Макс з тривогою йшов по доріжках парку. Щось усередині підказувало про те, що може відбутися якась нехороша подія. Хлопець вирішив відігнати від себе погані думки, адже у містику та інтуїцію не дуже вірив. Йому не варто боятися, бо він зможе себе захистити у разі нападу. 

Макс вийшов на площу, де його вже чекав Ден.

— Ну, здоров, — грізно промовив хлопець.

— І тобі привіт, незнайомцю, — привітався Макс.

— Я Ден. І я б хотів побалакати з тобою про те, щоб ти відчепився від Летті, — погрозливо відповів Ден.

— Все залежить від неї, тому ти ніяк не можеш на це повпливати. Ми не можемо читати її думки, — байдуже промовив хлопець. Але тоді в його голові було справжнє протистояння між Летті та Нікою. І він не знав, як правильно вчинити.

— Я вважаю, що вона любить мене, а ти з'явився знову після того, як раптово зник! Ти змусив Летті страждати! —  відказав Ден.

— Тоді це була випадковість. Я не зраджував Летті, бо любив її! Я старався її забути, але не міг! А ти не можеш точно знати, чи кохає вона тебе чи ні! — ледь не прокричав Макс.

— Ще й як можу! Змирись з тим, що вона тебе НЕ КОХАЄ! — відповів Ден, зриваючись на крик.

— Ти егоїст! Летті не твоя власність! — сказав Макс зі всією злістю у голосі.

В якийсь момент між ними виникло напружене мовчання. Все навколо них ніби завмерло. Було чути лиш тихе і важке дихання. Складалося враження, що повітря між ними загусло. Раптом хлопці кинулися один на одного. Розпочалася бійка. Кожен з них гамселив свого супротивника з люттю та ненавистю. Здавалося, за ними стелився шлейф з пилюки.

Хтось з хлопців краєм ока помітив, що до них підбігіє налякана Летті, проте, втративши пильність, отримує сильний удар в обличчя. Ним виявився Ден.

— Хлопці, перестаньте! Навіщо це все? — кричала Летті, у якої на щоках виступали сльози. Проте на її крики ніхто не звертав уваги.

Дівчина вирішує розборонити двох забіяк. В цей момент Ніка зрозуміла що відбувається та відчула провину за цю подію. Побачивши, як Летті бере напрямок на епіцентр бійки, подруга крикнула:

— Летті, ні! 

Ніка хотіла вхопити подругу за руку, проте не встигла. Дівчина почала бігти за подругою, викрикуючи:

 — Стій! Куди ти?!

В цю мить Летті була досить близько біля двох, злих, як бики на кориді, хлопців. Коли вони відійшли один від одного на деякий час, Віолетта підбігла та майже стала між ними. Але вона не знала, що кожен з них готував вирішальний удар. В ту секунду, коли Летті ставала між двома розлюченими юнаками, вони замахнулися. Проте замість того, аби вдарити одне одного, вдарили Віолетту. 

Дівчина повільно падала на бруківку. Все було, як у сповільненій зйомці. Вона відчула різкий біль в голові. Очі Летті закривалися, ніби були дуже важкими і відчувалося, що її поглинає морок.

Ніка підбігла до подруги та почала плакати. Макс і Ден досі не змоли оговтатися після всього. Їхні щоки покрив рум'янець, а всередині бушували докори сумління. Вони зрозуміли, що перейшли межу, досягли точки кипіння.

— Чого дивитеся, вилупки?! Швидку викликайте! — закричала Ніка, чим вивела хлопців з оціпеніння.

Не роздумуючи, Ден набрав номер швидкої допомоги. Через 10 хвилин прибула машина, яка забрала Летті і разом з нею Ніку.

— Залишитеся тут, йолопи! Накоїли вже тут дурниць, — дівчина з огидою подивилася на обох. Вона уважно поглянула на Макса, в очах якого читалося хвилювання. Розчаруванню Вероніки не було меж. Особливо вона злилася на Дена, який не стримав обіцянки і через це наламав дров. Звісно, Ден був дуже стурбованим, що ледь сам не втратив свідомість.

Залишивши двох хлопців на самоті, Ніка у кареті швидкої подзвонила матері Летті, щоб повідомити про те, що сталося. Жінка одразу відгукнулася і сказала, що скоро прибуде до лікарні. Дівчині було так соромно. Хто ж тягнув її писати те злощасне повідомлення? Якби вона не розповіла всю історію Дену, то цього би не сталося. Ніка так картала себе за все це.