Розділ 10. Ночівля

Приїхавши додому, Летті одразу попередила маму про прихід Ніки. Вона вирішила прибратись та підготувати все до імпровізованої вечірки. Прикупила коли, поп-корну, печива та багато солодощів. Знайшла найкрутіші зразки анімації. Це було складно, але така доля усіх фанатів популярних мультфільмів та кіноманів. 

Летті з Нікою знайома давно. З самого малечку. До того, як Вероніка поступила в коледж, вони спілкувалися частіше, ходили в одну школу, проте вчилися у паралелях. Перейшовши у старші класи, Летті отримала порцію нових предметів та купу іспитів. Ніка, поступивши у коледж, велике навантаження та більш строгих викладачів, і так само готувалася до екзаменів.

Вероніка була брюнеткою з карими очима середнього зросту. Її характер трішки відрізнявся від Віолетти. Мала нахил до точних наук, трохи врівноваженіша, аніж Летті, терплячіша. Обожнювала сидіти вдома в той час, як її подруга не могла довго висиджуватися в одному місці. Єдине, що змушувало Ніку виходити з дому, — це коледж та нечасті прогулянки з Летті, котрі стали майже неможливими через брак часу. 

Такі різні, але водночас такі схожі. Дивно, як з відмінними характерами та вподобаннями вони знайшли спільну мову? 

Віолетта почала чекати Ніку. Здавалося, час іде дуже повільно, адже у Летті ніколи не було терпцю. Аж раптом вона почула звук дверей, які відчиняються. Дівчина пролетіла по сходах. 

— Привіт!!! Як я рада тебе бачити! — ледь не прокричала Летті, обіймаючи подругу.

— Я теж дууже рада тебе бачити, Віолетта! Ну, ми готові до нашої вечірки? — спитала Ніка.

— Звісно, ти ще питаєш! Побігли, бо я з'їм усі солодощі, — сказала Летті.

Кімната дівчини була оформлена у пастельних тонах, на стінах висіли гірлянди, фотографії, постери. Ліжко було великим та м'яким. А видом із вікна було місто, котре почало горіти вечірніми вогнями.

Ввімкнувши гірлянди, приміщення наповнилося атмосферою таємничості. Під час перегляду мультфільму дівчата сміялися та коментували його, поїдаючи ласощі. Уже в кінці Ніка промовила:

— Ех, а де ж наші принци?

— Не знаю, але, до речі, про принців. Я б хотіла тобі дещо розповісти, — відповіла Летті.

— Ти мене інтригуєш. Я вся в увазі, — сказала Ніка.

Віолетта почала розповідати все з самого початку. І про Макса, пізніше про Дена.

— Подруго, ти мене дивуєш... Покажи хоча б фото своїх залицяльників, аби я знала за кого тебе сватати! — дзвінко розсміялася Ніка.

— Та ну тебе! Ось, дивись. Це Ден, — Летті показувала фото. — А це Макс.

Подруга уважно поглянула на світлини. Обидва хлопці були гарними і, з розповідей Віолетти, непоганими людьми, окрім випадку з Максом, звісно. Проте дівчина звернула увагу саме на нього. Подивившись ще раз на фото брюнета, Ніка зависла у роздумах, розглядаючи його. Думки розвіяв голос Летті:

— Все гаразд? Чого замислилася?

— Так, усе чудово. Отож, у чому полягає твоє запитання? Можеш повторити ще раз? — відповіла Вероніка.

— Я не знаю, як мені вчинити, бо розумію, що мені починає подобатися Ден, але і Макса одразу з голови не викину, — розповідала Летті.

— Теж мені проблеми. На твоєму місці я б хотіла мати шанувальників! — жартома промовила Ніка. — Але можливо, зверни увагу на Дена. Мені здається, якщо ти хочеш забути Макса, тобі варто спілкуватися з Деном. Проте виріши: чи справді ти хочеш його забути. Не слід будувати нове, не вирішивши питання зі старим.

— Напевне, ти маєш рацію. Якщо одні двері зачиняються, то інші відчиняються. Забула тобі сказати: Ден запропонував зустрітися через кілька днів, — розповіла Летті.

— Це чудово! Ти повинна обов'язково розповісти мені, як все відбулося. Проте не забувай про безпеку. Повідом мені або мамі про своє місцезнаходження заздалегідь, добре? — запитала подруга.

— Звісно! Я тобі все розповім. Ну, тоді може ще один фільм і спати? — сказала Віолетта.

Ніка кивнула, а Летті поринула у пошуки кінострічки. Зупинившись на романтичній комедії, дівчата довго сміялися під час перегляду, що ледь не попадали з ліжка.

— До чого ж кумедно! — сміялася Летті.

— І справді! Гаразд, може, лягаємо? Бо я втомилася. День був досить насиченим, —запропонувала Ніка.

Летті згодилася та заходилася застеляти ліжко. Побажавши одна одній солодких снів, дівчата заснули.

Через деякий час Вероніка раптово розплющила очі. На годинниковому циферблаті стрілки спокійно показували третю годину. Щось не давало їй спати. Вона підійшла до вікна і почала роздивлятися нічне місто, роздумуючи:

"Суцільна невизначеність. Це саме те словосполучення, яким я можу описати свій стан. Невже я почала щось відчувати? Та ні, я не можу, бо Макс подобається моїй подрузі. А може, вже не подобається? Але дружба важливіша за хлопців. І вона йде через кілька днів на побачення з Деном... Я бажаю їй тільки всього найкращого, тому не можу відчувати чогось, поки все не владнається. Це всього лиш якийсь хлопець, а таких багато, правда?"

Дівчина старалася заспокоїти себе і вирішила, що їй це все здалося, а завтра вже забудеться. З такими думками вона лягла, але ще довго не могла заснути, роздивляючись вогні міста.

Спалося неспокійно. Все ж хвилювання вилилися у якість сну. Ніка крутилася та здригалася, ніби від холоду. Цю метушню помітила Летті і спитала сонним голосом:

— Нік, чому ти не спиш? Все добре? Тобі зле? 

— Все добре. Просто в іншому місці мені важче заснути. У мене таке буває, тому не хвилюйся, —відповіла подруга.

Віолетта спокійно лягла і за декілька хвилин уже мирно спала. Вероніка, втомлена тимчасовим безсонням, теж непомітно поринула у сон, очікуючи нового дня вже з меншим хвилюванням. 

Можливо, ця ночівля вийшла не такою однозначною, як думала Ніка?