Уляна: Ти його не варта

Молоді жінки продовжують пропалювати поглядом. Я мимохіть переводжу погляд на Олексія, що здається заснув у кріслі. Якось дивно все виходить, настільки довірився Юлії. Але кому довіряти, як не своїй нареченій? Певне, не міг вгадати, що все станеться саме так. Що кохана дівчина виявиться підступною та буде готова поділитися нареченим з подругами.

-  Йди геть! - каже Юля, - негайно вали на кухню. Там гора посуду, починай мити.

-  У деяких тільки розуму і вистачає, що будинки прибирати, - сміється Світлана, - не всім пощастило у житті.

«Не тобі говорити про розум. Нікому з вас», - гірко думаю, похмуро дивлячись на суперниць. Розумію, що відбити коханого стане дійсно складно, але я постараюся.

-  Уляно, ти не чула? - різко запитує Юлія, - вийди геть і не смій заходити сюди без дозволу.

-  Юлія, отямтеся, - промовляю, - ви дозволяєте іншим жінкам торкатися вашого нареченого?

-  Тобі яке діло до цього? Він не твій. І не буде твоїм.

Від подібного зухвальства, усередині все стискається. Юлія то сказала навмання чи вона щось знає? На мить закусивши губу, думаю, як бути далі.

-  Геть пішла!!! - додає молода жінка, - якщо зараз же не зникнеш  з очей, тоді вважай, що звільнена.

-  Як скажете, - холодно відказую, - але спочатку допоможу господарю дістатися   кімнати.

Підходжу до крісла, в якому сидить Олексій. Голова схилена на бік, тихо дихає. Густе пасмо волосся впало на обличчя. На якусь мить забуваю про все, милуючись сплячим коханим.

-  Олексію, - тихо промовляю, - треба йти до спальні

- Не торкайся його, - злиться Юля. Очі дівчини випромінюють такий гнів, що стає зрозуміло - алкоголь вдарив у голову. Коли людина під дією спиртного, здатна на дуже погані речі.

Стає моторошно. Все-таки, подруг троє, я одна. І якщо дійде до бійки. До біса! Заради Олексія готова ризикнути. Обережно та турботливо підвела хлопця за плечі.

-  Я сказала, облиш його, - повторила Юлія, - бачу любиш брати чуже.

-  Ти, я бачу, не цінуєш того, хто поруч, - різко відказала я, - ти його не варта, зрозуміла?

Юля змінюється в обличчі, теж  саме спостерігаю з іншими дівчатами. Вони не вірять, що якесь дівчисько насмілилося кинути виклик, заперечити.

-  Слухай ти… - починає Юля, але тут Олексій розплющує очі і окидає нас затуманеним поглядом.

-  Дівки, чого репетуєте? Я заснув, чи що?

-  Олексію, як ти? - моя увага одразу переключається на хлопця.

-  Так собі. Якщо бути щирим, то хріново. Не відмовився вкластися спатоньки.

-  Я допоможу дібратися до спальні, - кажу, ігноруючи інших у кімнаті.

-  Юлька, пішли покуримо на терасі, - говорить Ельвіра, - не думала, що вечірку нам обламають.

- Я також не думала. Нехай тягне мого благовірного до кімнати. Їй за це гроші платять.

Троє подруг демонстративне виходять геть з вітальні. Олексій продовжує дивитися на кохану посоловілим поглядом. В якому вгадується гнів. Здається, Алекс дещо зрозумів.

-  Підводься, - подаю чоловіку руку на яку той спирається, - тобі треба лягти.

Дивиться на мене, усміхається і промовляє:

-  Дякую тобі, Уляно. Дякую, що не покинула.

-  Я завжди буду поруч, - кажу і запинаюся, розуміючи, що сказала зайве, - маю на увазі буду поруч, доки потрібна в якості прислуги.

-  Зрозумів, - коротко відказує Олексій.

За моєю допомогою підводиться. Хлопця злегка хитає, видно, що то не просто стан сп’яніння. Алкоголь не дуже добре подіяв на пана Матвієнко. Наскільки пам’ятаю, хлопець любив випити пива чи навіть чогось міцніше. Але ніколи не напивався, завжди знав міру.

Доводжу господаря до спальні, допомагаю лягти на двоспальне ліжко. Усередині кольнуло, коли подумала, що це спільне ліжко з Юлією. І вони на ньому не тільки розмовляють…

Олексій вклавшись на ліжко, дивиться на мене, пронизує темними очима. Колись заради цього погляду, готова була піти з ним на край світу. Зараз… щось змінилося?

-  Ляжеш біля мене? - грайливо запитує чоловік.  

-  Пане Матвієнко, ви напилися. Краще засинайте, - лагідно кажу, - завтра буде боліти голова за похмілля.

-  Завтра буде завтра, - гмикає Олексій, - я не можу заснути, коли поруч нікого немає. Поруч знаходиться така вродлива дівчина. І я не можу до неї дотягнутися.

Тихо сміюся, відчуваючи ніяковіння. Олексій завжди вмів так сказати, щоб змусити зашарітися.

-  Уляна, я серйозно. Не йди від мене, - говорить господар дому, - мені так добре, коли ти поруч.

-  Я нікуди не піду, - так саме серйозно відказую, - якщо я потрібна, то залишуся.

-  Ти дуже мені потрібна.

Дивиться палкими очима, від чого світ починає крутитися. Темні очі, що завжди мали наді мною владу. З першої миті змусили полюбити і забути про те, що у світі існують інші хлопці.